Директор ЗТМК Володимир Сивак: “Держава проявляє себе як поганий акціонер і партнер”

Інтерв'ю з директором Запорізького титано-магнієвого комбінату про корпоративні війни, кримінальні справи проти нього і про останні збори акціонерів підприємства.

 

Ми домовилися з Володимиром Сиваком про інтерв'ю напередодні зборів акціонерів Запорізького титано-магнієвого комбінату, яке, як ми дізналися, було несподівано призначено ФДМ на 30 квітня. Обіцяючи дати відповіді лише на три питання, директор ЗТМК не на жарт розговорився. І наговорив багато цікавого.

Володимир Сивак виявився простим у спілкуванні: не відчуваєш, що він управляє промисловим гігантом з мільйонними оборотами і багатотисячним колективом. У його розповіді цілий літопис промислової галузі уособлений в ЗТМК, який є ексклюзивним виробником титанової губки в Європі.

В результаті інтерв'ю у нас склалося враження, що це - далеко не радянський директор, а скоріше управлінець нової хвилі: грамотний, сучасний і, найголовніше, впевнений в тому, що робить. У ньому немає снобізму, характерного для "червоних директорів".

За вимовою Володимир Сивак - чистий дніпропетровець. В юності займався єдиноборствами. Ймовірно, тому добре тримає удар. Так, як він сьогодні бореться з державною машиною, нині не бореться ніхто.

Про корпоративні війни, кримінальні справи і збори акціонерів нам вдалося ексклюзивно поговорити прямо на сходах Фонду держмайна. Через карантин - без ранкової кави, але в масках. Це перше таке відверте інтерв'ю директора ЗТМК.

- Сьогодні мають відбутися збори акціонерів ТОВ "ЗТМК". Одне з питань порядку денного - зміна директора. Ви готові поступитися місцем?

 

- Як тільки я в березні дізнався про такі плани Фонду держмайна, тут же звернувся до своїх адвокатів.

Останні шість років я постійно перебуваю під тиском різних силових структур. Цього разу теж вирішив дати відсіч необґрунтованим діям, які вони планують.

Збори, може статися, і відбудуться, але розглядати питання про зміну директора акціонери не мають права.

- Чому?

 

- Тому що є відповідне рішення суду, яке забороняє це робити. І я вимагатиму від них його виконувати.

- Про яке рішення йдеться?

 

- Це рішення Жовтневого районного суду міста Дніпра. Дніпро - місце моєї прописки, моє рідне місто.

- Чому ви виграли суд? Які були ваші аргументи?

 

- Поки прийняті тільки забезпечувальні заходи. Це суд першої інстанції. Вони зробили все з порушенням. Абсолютно все! І порушили все, що можна. Я звернувся до суду, оскільки не згоден з тим, як поводяться  представники держави.

- Можна конкретніше розкрити ваші аргументи?

 

- По-перше, вони хотіли порушити КЗпП України, намагаючись мене звільнити. По-друге, порушили постанову Уряду, яка регламентує процедуру призначення нових керівників на підприємствах, де у держави великий акційний пакет. Це, якщо я не помиляюся, постанова уряду №777 від 3 вересня 2008 року. Необхідно провести конкурс, існує чіткий порядок його проведення. Це не просто сісти в кабінеті і призначити розпорядженням якусь людину.

Крім того, є багато інших юридичних нюансів. Наприклад, збори повинні проходити не в приміщенні ФДМ, а на ЗТМК. Якщо учасники  завчасно не домовилися про місце проведення зборів, їх проводять на підприємстві.

Важлива причина того, чому мої адвокати подали позов: я не довіряю тим загадковим людям, яких вони хочуть поставити керувати ЗТМК. Є колосальний ризик некомпетентного управління.

Це спроба підкилимного призначення. Але підприємство такого масштабу - це не іграшка і не інструмент для експериментів. Тут працюють тисячі людей. І ціна помилок буде занадто великою. Поки я не розумію, що ФДМ як представник держави збирається робити з комбінатом.

У інвестора Tolexis Trading Limited 49%, у держави 51%. Вони, в моєму розумінні, повинні домовитися про стратегію і розвиок підприємства. Компанія Tolexis Trading готова, а ось держава намагається грати з закритими картами. Поки видно лише бажання захопити владу. Але те, як вони намагаються провести це призначення, - показник некомпетентності.

Як керівник, який тут пропрацював багато років, я не бачу чіткої прозорої позиції ФДМ. Упевнений, що у них немає стратегії.

Ті, кого хочуть поставити керувати комбінатом, не мають ні найменшого уявлення, як керувати таким великим промисловим підприємством. Все це нагадує призначення по блату, без конкурсу, без дотримання елементарних правил.

- Ви готові посадити акціонерів за стіл переговорів?

 

- Я, безумовно, за такі переговори. Я найманий менеджер, який призначений на посаду рішенням двох акціонерів - учасників ТОВ. Я за розвиток підприємства, за гармонію у взаєминах акціонерів. Будь-які конфлікти акціонерів будуть гальмувати розвиток комбінату, будуть турбувати постачальників і покупців продукції комбінату. Я переживаю за долю підприємства, тому і звернувся до суду, щоб цю справу призупинили. Те, що відбувається, - спроба захопити владу нахрапом.

Я не тримаюся за владу, але допустити профанів на посаду буде помилкою. У суді я поки захищаю свої інтереси. Суть рішення суду - ФДМ заборонено звільняти, відстороняти і обмежувати мої повноваження як директора підприємства на період цієї суперечки.

- Це перша судова інстанція?

 

- Так. Бій тільки починається.

- Розкажіть, як ви прийшли на це підприємство. Як відбувається ваше взаємодія з державою?

 

- Я прийшов на комбінат майже десять років тому і навіть не міг уявити масштаб існуючої катастрофи.

- Що це була за катастрофа?

 

- Перше - це невирішені проблеми з колосальними боргами за електроенергію. Електроенергія в собівартості продукції ЗТМК займає від 35 до 40% в залежності від обсягів виробництва. Виробництво титанової губки - енергоємне виробництво. Друге - заборгованість із зарплати. Третє, і найголовніше, - підприємство було фізично і морально застарілим. Знос обладнання становив 70-80%.

Тут взагалі не було програми розвитку. Уявляєте, працює комбінат, а куди їде цей "паровоз", ніхто не знає. Ні стратегії, ні тактики, ні маркетингового плану, ні стратегії продажів. Повний нуль.

Якість продукції, що виробляється, була абсолютно неприйнятною. Велика кількість низькосортного товару відвантажувалася покупцям. Навіть до тієї продукції, яку сам комбінат вважав високосортною, було багато претензій від контрагентів. На підприємстві була погано налагоджена система управління якістю. Сьогодні дотримання певних стандартів якості - вимога аерокосмічної галузі. Але цим, на жаль, ніхто не займався. Тому для комбінату були закриті багато можливостей продавати на світових ринках.

- Сертифікація за аерокосмічними стандартами дає доступ на зовнішні ринки?

 

- Так, ви абсолютно праві. Забігаючи наперед, скажу, що ми таку сертифікацію у сфері  менеджменту якості пройшли, отримавши підтвердження компанії "Бюро Верітас".

- Це всі проблеми, з якими ви зустрілися?

 

- Ні звичайно. Були відсутні більш глибокі переділи продукції, і це стримувало розвиток комбінату. Наприклад, не було вакуумно-дугових печей для виплавки титанових  злитків. Не було обробних потужностей для підготовки цих злитків. Підприємство не розширювало асортимент продукції, випускало тільки один продукт - губчастий титан. Але проблема полягала в тому, що на той момент світовий ринок губчастого титану був профіцитним. Був величезний надлишок цієї продукції, тому  вона не користувалася великим попитом. І далі сидіти на одній губці було просто неможливо. Потрібно було змінювати стратегію. Але стратегії не було, так само як і програми реконструкції, і джерел фінансування на модернізацію.

- Кажуть, до вас в різні часи підприємством керували ті, кого призначали за політичними або чиновницьким квотами.

 

- Я не прихильник того, щоб критикувати попередників. Критика попередників - це доля слабаків. Я за те, щоб засукавши рукава рухатися вперед.

- Вибачте, але ви не відповіли на питання.

 

- Відповім, якщо ви так наполягаєте. Так, були тимчасові виконавці, яких призначали за політичними квотами, вони не розуміли, що робити з комбінатом, як його розвивати. Їх завдання було заносити чемоданчик на потрібний поверх на Грушевського. Підприємство котилося по похилій.

- Це була така собі дійна корова для чиновників?

 

- Так звичайно. Чиновники роками годувалися з цієї годівниці - від високих чинів в силових органах до міністрів, і це при тому, що на підприємстві був дефіцит оборотних коштів. Не вистачало засобів для ведення господарської діяльності. Дефіцит коштів і непогашення боргів приводили до ще більшого зростання дебіторської заборгованості. Через це були перебої з постачанням сировини. Знаєте, іноді зарплата не виплачувалася по півроку.

- Проблеми зі збутом продукції довго тривали?

 

- Це окрема історія. Коли світовий ринок губки йшов на підйом, вся продукція була затребувана. Коли ринок стабілізується, можна завантажити близько 70% потужностей і конкурувати. Але є один важливий стримуючий фактор - собівартість нашої продукції. Через високу собівартість, яка утворюється через високу ціну на електроенергію, втрачається конкурентоспроможність.

На сьогодні ціна на електроенергію в Україні значно обігнала вартість електроенергії в країнах, де працюють підприємства, аналогічні ЗТМК. Ми систематично протягом тривалого періоду зверталися до органів влади, щоб були прийняті рішення, які б дозволили підприємству працювати стабільно і в той же час без затримок розраховуватися за спожиту електроенергію. Електроенергія завжди була питанням номер один для нас.

Але не тільки високі ціни на електроенергію були проблемою. Причиною того, що підприємство працювало неефективно, були застарілі технології, що давало високу частку електроенергії в собівартості готової продукції. До того, щодо переділів  - на підприємствах в світі всі вже пішли набагато далі і показники отримали набагато кращі. Наприклад, продуктивність електролізера, який використовується у нас, в три рази нижче, ніж на аналогічних підприємствах в світі, а споживання електроенергії - на одну третину вище.

- Тільки реконструкція може забезпечити зниження споживання електроенергії?

 

- Є два шляхи, якими треба йти одночасно. Перший - отримання спецтарифів. Підприємству потрібен доступ до дешевої атомної енергії. У держави є можливість дати прийнятні ціни на електроенергію. Другий - модернізація і зниження витрат на всіх переділах. Обидва напрямки повинні розвиватися одночасно, тільки одна модернізація не врятує ситуацію.

- Спецтариф на електроенергію - це ж питання держрегулювання?

 

- Так. Це держрегулювання. Промислова політика, якщо хочете. Якщо Кабмін не втрутиться, нічого не поїде. Адже ЗТМК - це експортно орієнтоване виробництво і 40% в собівартості продукції займає електроенергія. Коли експортується титанова губка, то фактично відбувається прихований експорт української електроенергії. Умовно губка - це переробка електроенергії і переробка вихідної сировини - титанового концентрату. Така велика частка електроенергії в собівартості є тільки у нас і на феросплавних підприємствах (у них вона навіть вище).

Забув вам сказати, а це важливо. З чим ще ми зіткнулися, коли прийшли на підприємство, це розкрадання готової продукції. Вирішення питань щодо запобігання крадіжок, стабілізації якості, поповнення оборотних коштів і інших укладалися  в одну червону лінію. Коли ми все проаналізували, то зрозуміли, що це наслідок неефективного управління підприємством державою.

- Держава, схоже, не займалася підприємством?

 

- Так. Підприємство переходило з рук в руки різних кланів, але системного підходу до розвитку комбінату не було.

- Розповісте, хто з кланів?

 

- Це були ставленики різних прем'єрів, високих чиновників. Я не граю в політику і не хочу коментувати політичні питання, тому прізвища називати не буду. Ми аналізували дії всіх попередників і кожен раз переконувалися в неефективному управлінні з боку  держави.

Вирішувати проблеми потрібно було досить швидко. Необхідно було просто сформувати команду, яка зможе розробити шляхи виведення підприємства з кризи. Команду, яка перетворить ЗТМК в прибуткове сучасне підприємство, яке почне випускати продукцію аерокосмічної якості. Потрібна була команда, яка зможе запустити такі переділи на підприємстві - продукцію з більш високою маржинальністю. Побудувати комерційні ланцюжка, які дозволили б посилити позиції підприємства на міжнародних ринках.

- Ви, ймовірно, говорите про створення вертикально інтегрованого підприємства?

 

- Так. Про створення вертикально інтегрованого підприємства в титановій галузі. Ми розробили програму розвитку підприємства. Це широкомасштабна повна реконструкція з модернізацією виробництва, з будівництвом наступного переділу - плавки титанових злитків. Ця програма, розроблена спільно з Інститутом титану і рядом інших НДІ була представлена ​​в 2011 році на засіданні  науково-технічного комітету Міністерства промислової політики. Її затвердили. Після цього було підготовлено лист до Міністерства промислової політики з проханням про формування державної підтримки - фінансування для проведення реконструкції підприємства.

- Якою була відповідь?

 

- У держави коштів на це немає. Здорові чиновники вже тоді зрозуміли, що держава не може далі розвивати підприємство в рамках запропонованої програми розвитку. Тому був запущений механізм реорганізації підприємства з "казенного" в "державне".

- Що давав цей новий статус?

 

- C казенним підприємством юридично взагалі нічого робити не можна. Не можна було залучити інвестора і гроші. Форма підприємства "казенне" з'явилася у ЗТМК через те, що у нього постійно виникали борги через електроенергію, йому дали такий статус, щоб зберегти від банкрутства в тому числі. Казенне підприємство - це державна монополія, але це і великий головний біль держави. Казенне підприємство не може залучити гроші комерційних банків. Нічого віддати у заставу. Воно обмежене у своїх можливостях. Щоб з цим підприємством можна було щось зробити, знайти фінансування, його потрібно було зробити спочатку державним.

Коли воно стало державним, паралельно, окремими законами та нормативними актами, Уряд ухвалив  рішення про списання частини боргів за електроенергію. Сума була в півмільярда. Був написаний навіть відповідний закон, який повинен був вирішити цю задачу. Але, на жаль, через дуже потужне  енергетичне лобі виник серйозний опір на рівні Міністерства енергетики. На словах все підтримували, але нічого не робили. Борги списали тільки частково. І далі підприємство потягло цей вантаж заборгованості на собі. Зрозуміло, що на цю заборгованість нараховувалися штрафи, і сума продовжувала зростати. Положення підприємства ще більше погіршилося. З усіма цими проблемами, активами і пасивами, ЗТМК прийшов в 2012 рік. Його передали ФДМ для пошуку інвестора. Те, що відбувалося з боку держави по відношенню до ЗТМК, складно назвати підтримкою.

- І потім, як я розумію, 49% підприємства продали на конкурсі?

 

- Так, конкурс у  2013 році виграла компанія Tolexis Holding Limited, яка входить в титановий бізнес Group DF Дмитра Фірташа. Тоді ж були оформлені діючі документи. У 2013 році було створено ТОВ "ЗТМК" і почалася нова історія підприємства. Його реорганізували в товариство з обмеженою відповідальністю, при цьому воно стало правонаступником державного підприємства і отримало в спадок всю заборгованість.

- Отримало всі активи і пасиви в обмін на майбутні інвестиції?

 

- Так. Підприємство заборгувало за поставку сировини, за електроенергію, були банківські борги по кредитах держбанків та інших банків. Кредити бралися на поповнення оборотних коштів. Держава внесла в ТОВ майновий комплекс, а інвестор - свої кошти в статутний фонд, в тому числі,  і кошти для реконструкції. Це збіглося з тим, що в 2014 році в Україні відбулися політичні та геополітичні зміни, що призвели до виникнення напружених взаємин з Росією. Почалася війна.

На той момент була затверджена інвестиційна програма розвитку підприємства. Відповідно до неї, на першому етапі ми планували наростити обсяги виробництва титанового шлаку, який тоді був дуже затребуваним. Ми приступили до виконання цієї програми. Але бойові дії на сході країни в 2014 році змусили нас серйозно задуматися про кардинальний перегляд виконання інвестпрограми.

- Чому? Чим це було викликано?

 

- Тому що велика частина технологічного обладнання, яке ми планували закупити, необхідно було замовляти саме в Російській Федерації. Це обладнання досить дороге, з тривалими термінами виготовлення. Частину обладнання планувалося замовляти на підприємствах Донецької та Луганської областей, а вони виявилися на території бойових дій.

- Ви хочете сказати, що після революції склалися передумови для перегляду інвестиційної програми і її невиконання?

 

- Ми побачили колосальні ризики. Це ризики того, що, приступивши до виконання цієї програми, ми отримаємо в майбутньому ряд проблем з поставками, логістикою, зі збутом. Були геополітичні і санкційні ризики. Тому ми запропонували ФДМ як власнику 51% внести коригування в інвестпрограму.

- Які зміни ви запропонували?

 

- Спочатку інвестпрограма складалася з двох частин. Перша - це капвнески і збільшення виробництва титанового шлаку до 150 тисяч тонн на рік. А друга – внески  і збільшення виробництва губчатого титану і магнію до 20 тис. тонн в рік. Все це на нових потужностях. Ми запропонували і надали в ФДМ обгрунтування для затвердження нового плану на загальних зборах. Ми запропонували поміняти два етапи місцями, тобто внести зміни в програму і приступити спочатку до реконструкції і модернізації виробництва губчатого титану і металевого магнію.

Восени минулого року ми відправили документи в ФДМ, їх вивчили фахівці Фонду та попросили нас підготувати експертні висновки. Ці висновки були підготовлені і надані. Їх складали досить серйозні організації.

Ми запропонували Фонду провести загальні збори акціонерів з внесенням питання про зміну інвестиційного плану до черги денної. На жаль, ця програма так і не була ухвалена. Змінилося декілька керівників в ФДМ, але ні на одному із зібрань це питання не було розглянуто. По ньому відмовлялися голосувати представники Фонду. Одні не хотіли брати відповідальність, а інші навмисне не голосували. Ймовірно, через політичні причини. Якщо ви пам'ятаєте, при уряді Арсенія Яценюка політичне цькування підприємств Group DF і політичний тиск з боку функціонерів "Народного фронту" були нормальним явищем. Почитайте офіційні повідомлення Group DF того періоду.

У зв'язку з тим, що ФДМ не хотів узгоджувати новий план, виникала проблема. Реконструкція на підприємстві проводилася, але не в тих обсягах. Реконструкція вимагала фінансування. Проводити її за існуючою програмою було недоцільно, тому що в той період ринок титанового шлаку почав просідати. Наші побоювання підтвердилися. Через деякий час ціна на шлак катастрофічно впала і інвестиційна програма, якби ми її реалізували, просто стала б неокупною. Це були б гроші, викинуті на вітер. Інвестувати в розширення виробництва титанового шлаку стало невигідно для ЗТМК. З точки зору економіки.

- ДП "ЗТМК" вже ліквідовано?

 

- Так, в 2015 році. Залишилося ТОВ "ЗТМК" з усіма боргами попередника. В період реорганізації довелося вирішувати питання щодо погашення боргів цього ДП. Для того щоб законними методами завершити реорганізацію підприємства, ТОВ "ЗТМК" гасило борги, які були раніше накопичені ДП.

У 2016 році, після того як це все було завершено, НАБУ порушило проти мене кримінальну справу. Мене звинуватили в тому, що я незаконно гасив борги ДП "ЗТМК". Ми це робили тому, що кредитори могли застосувати додаткові штрафні санкції, аж до банкрутства. Різні провадження  навколо ДП не давали нам можливість завершити реорганізацію, тому ми витрачали ресурси, щоб погашати старі борги ДП.

- Чим закінчилася кримінальна справа НАБУ в 2016 році?

 

- По ній є рішення першої інстанції, де я визнаний невинним. Справа зараз розглядається у Вищому антикорупційному апеляційному суді.

- Що ще було зроблено на підприємстві?

 

- Підприємство проводило реконструкцію, були досягнуті певні успіхи в проведенні сертифікації, стандартизації, в області якості.

Найголовніше, що мало б зацікавити, в першу чергу,  державу, це те, що ми повноцінно виплачували дивіденди. Так, з початку створення  ТОВ нами було виплачено в держбюджет дивідендів на 135,6 млн грн. Якщо говорити про податки - 693,09 млн грн.

- Всі зобов'язання були виконані?

 

- Вони не могли бути виконані всі і в повному обсязі, тому що ці гроші знаходяться на рахунку підприємства. 175 млн грн, які повинні бути спрямовані на розвиток, на сьогоднішній день знаходиться на рахунку підприємства, і ця сума має цільове призначення - на реконструкцію. Решту коштів, які надійшли від інвестора, пішли на додаток оборотних коштів. Ці гроші були внесені в статутний фонд. Те, що вноситься до статутного фонду, стає обіговими коштами підприємства.

Також були розроблені і випробувані прототипи нового обладнання для виробництва губчатого титану. Сьогодні вони знаходяться в дослідно-промисловій експлуатації.

Ми за цей період прийшли до чіткого розуміння всіх необхідних проектних рішень. Я говорю про рішення, які дадуть можливість проводити подальшу реконструкцію підприємства і дозволять збільшити потужності з виробництва губчатого титану, магнію-відновника.

- А щодо виробництва тетрахлориду титану є плани? Ви ж торгуєте і таким продуктом.

 

- Щодо тетрахлориду титану у нас також є чітке розуміння, що робити. Перший високопродуктивний хлоратор ми вже побудували. Він відрізняється від усього, що було до цього. За потужністю. Для того щоб рухатися далі, необхідні рішення, що коректують програму розвитку підприємства. У нас два акціонера. Вони повинні прийти на збори і проголосувати. Але Фонду зараз не до цього.

- У ЗМІ пишуть, що ціни на електроенергію все одно зростають через монополії.

 

- Вартість електроенергії зростає з 2014 року. Це неприйнятні і  такі, що складно розуміються,  для нас речі. При тому, що в Україні є атомна енергія, вугільні потужності, гідроенергетика, ціна на електроенергію зросла в два рази. І це вже призвело до того, що собівартість нашої продукції істотно збільшилася: ми поступово з прибуткового підприємства, яким були до 2018 році, перетворилися в збиткове. У підсумку, за цей проміжок часу у нас почав накопичуватися борг за електроенергію. Це вже новий борг.

- Як збираєтеся вирішувати проблему з цими боргами?

 

- У 2018 року ми запропонували шляхи вирішення питання енергопостачальної компанії. Ми зверталися за підтримкою до Уряду, Фонду і запропонували реструктуризувати заборгованість, підписавши мирову угоду. Це не спроба списати борги, а конвертація боргу на нормальних справедливих умовах. Ми запропонували умови, виходячи з тих фінансових можливостей, які у нас були. Нашу пропозицію відхилили.

У березні 2018 року підприємству обмежили обсяг електроенергії, що постачається, до рівня екологічної броні. Наслідки цих дій - зниження обсягів виробництва і ще більша збитковість підприємства. У підсумку, 2018 рік комбінат закінчив зі збитками в 740 млн грн. З 2019 року ми ведемо переговори з приводу цих боргів. Ми б могли це питання вирішити, підняти обсяги виробництва, стати беззбитковими і погасити частину заборгованості.

- З чийого боку має бути рішення?

 

- З боку енергетиків і ФДМ. ФДМ є керуючим органом для Запоріжжяобленерго. Ми зверталися з проханням про підтримку в Кабмін, до Президента, навіть в Академію наук України, тому що не бачили іншого механізму і виходу для вирішення питання. Мирова угода дозволила б нам збільшити обсяги виробництва, реалізацію та виручку. Ми могли б стабільно працювати, покривати свої потреби і виділяти кошти на погашення заборгованості. Всі наші пропозиції вислухали, але нічого зроблено не було.

- Кажуть, що в 2019 році Запоріжжяобленерго навіть вже погоджувався на конвертацію боргів і реструктуризацію. Це правда?

 

- Так. У липні 2019 роки ми навіть досягли принципових домовленостей з обленерго про реструктуризацію боргів. Це була домовленість про справедливу конвертацію боргу. У липні 2019 року проект цієї мирової угоди був запропонований в якості одного з пунктів проведення загальних зборів ТОВ "ЗТМК". Тоді на черзі денній було багато питань: про внесення змін до інвестпрограми, конвертацію боргу, мирову угоду і ще близько 20 питань, які накопичилися з 2014 по 2016 рік і вимагали оперативного вирішення загальних зборів. Але жодне з них не було вирішене, так як Фонд не прийшов на збори. Не було кому голосувати. У країні пройшли вибори, всі були зайняті політикою. Держчиновникам знову, як виявилося, було  не до нас. Держава вкотре підтвердила, що вона поганий партнер.

У вересні відбулися кадрові зміни в ФДМ, і ми звернулися вже до нового керівництва з проханням вислухати наші старі доводи. Ми провели цілий ряд зустрічей із заступником глави ФДМ Сергієм Ігнатовським. На його прохання надали всі необхідні матеріали, які підтверджують нашу правоту. Ми сподівалися на позитивне рішення і підтримку. У Запоріжжі приїжджав прем'єр-міністр Гончарук, була зустріч з бізнесом. З прем'єром у нас відбувся нормальний діалог.

Ми публічно попросили про сприяння. Нас нібито почули. За словами Прем'єр-міністра, були дані відповідні розпорядження. Ми письмово звернулися до ФДМ, проінформувавши їх про це. Нас підтримала Запорізька ОДА, вони нас в більшості випадків підтримують, адже вони, як ніхто, зацікавлені, щоб   підприємств о працювало. Але, на жаль, віз і нині там.

- Чи правда, що 51% ЗТМК на короткий період держава передавало ОГХК?

 

- Так, було і таке. Це не секрет. З 2014 по 2016 рік. Потім ФДМ назад забрав пакет. У січні-лютому 2020 роки ми не отримували нової інформації з ФДМ.

У березні ми почули, про те, що ФДМ видав нову постанову. З подачі ФДМ був затверджений виконуючий обов'язки директора ЗТМК пан Лубенніков. Юридично підстави для появи такого документа не було. Зараз новий Прем'єр. Ми очікуємо професіоналізму від цієї команди.

- До яких наслідків для бізнесу призвело це незаконне розпорядження Уряду про призначення в.о.?

 

- Юридичних наслідків ніяких, тому що це незаконне розпорядження, написане на коліні. Але таке розпорядження б'є по бізнесу.

- Як саме?

 

- До нас почали звертатися наші іноземні клієнти, партнери, постачальники з одним питанням: що відбувається? Ми дали офіційне роз'яснення. Всі заспокоїлися. Іноземці люблять спокійні нормальні відносини. Вони не люблять екстриму і непередбачуваності в бізнесі.

Від ФДМ і Кабміну не було виразних роз'яснень того, що відбувається. На телефонні дзвінки вони не відповідали. Через деякий час ми зрозуміли, що задумав Фонд: провести 30 квітня загальна збори, мета яких - зміна керівника підприємства. Без конкурсів, без дотримання процедури. Інших питань, більш важливих, в повістці не було. Таке враження, що єдиний, хто заважає розвитку комбінату, це директор. Вони з нами навіть не розмовляли.

Звичайно, наша служба безпеки вивчила людину, яку пропонували в якості нового директора. Ми зібрали інформацію і прийшли до висновку, що зміна керівництва може призвести до повної зупинки підприємства через якийсь час. Дуже ймовірно, що комбінат після зупинки відправлять на порізку, в металобрухт. За схемою Запорізького алюмінієвого комбінату. Та людина, яку хочуть поставити керівником підприємства, не має досвіду в управлінні подібними промисловими і екологічно небезпечними підприємствами. У нас зараз взагалі немає розуміння того, що у нього є команда, яка може всім цим керувати.

У них немає коштів для фінансування ЗТМК, поповнення оборотних коштів і немає ресурсів, для того, щоб вирішувати питання, які накопичилися.

Я розумію, чим усе може закінчитися, зробив певні висновки і вирішив чинити опір з метою збереження ЗТМК.

- Як ви думаєте, Фонд держмайна може виставити на приватизацію 51% ЗТМК?

 

- Згідно із законом до кінця року вони цього зробити не можуть. Програма приватизації на цей рік вже затверджена. Плани з приватизації затверджуються в жовтні-листопаді року, що передує року, в якому хочуть провести приватизацію об'єктів. На 2020 рік комбінат не внесений до переліку об'єктів на приватизацію. Це перше. Друге, вони за законом все одно зобов'язані запропонувати викупити пакет спочатку другому акціонеру.

- А хто може бути замовником на ці 51%. Називають, наприклад, Glencore?

 

- Швидше за все, замовників немає. Є, звичайно, розуміння, що компанія Glencore може дивитися в цей бік. Вже поміняли керівництво на ОГХК, і там начебто є інтерес Glencore. Але мені незрозуміло, навіщо заходити таким серйозним гравцям в цю нішу. Glencore - це солідні трейдери, але вони не зовсім стратегічні інвестори. ОГХК залишилося жити три роки. У них вичерпуються запаси. А ЗТМК буде жити два-три місяці, якщо в нього ніхто не буде вливати кошти.

Ми сьогодні працюємо за рахунок тих коштів, які отримуємо від реалізації продукції. Але ми збиткові, гроші поступово вимиваються з обігу.

- Ви думаєте, що тим, хто хоче зайти на підприємство, просто потрібен доступ до грошей підприємства - тим, які лежать на рахунку?

 

- Можу з вами погодитися. Цілком ймовірно, що є просто зацікавленість в тому, щоб забрати гроші, які лежать на рахунках. Це 175 млн грн. Плюс після зупинки підприємства його поріжуть на металобрухт. Повірте, тут є що продати, багато кольорових металів.

- Ви намагалися налагодити контакт з новим Прем'єром?

 

- Це в наших планах. Але управління 51% -им пакетом ЗТМК - це сьогодні справа ФДМ.

- Чи допомогло вам як директору держава? Брала участь держава хоч раз в житті комбінату?

 

- Я як директор взагалі не відчуваю, що ЗТМК в принципі необхідно державі. Жоден чиновник не допомагає вирішити питання підприємства. Як це відбувається в інших країнах. Поки тільки розмови. Зрозумійте, ЗТМК - це єдиний в Європі завод такого роду. І Україна могла б мати реальну перевагу перед іншими виробниками, наприклад, з Росії, Казахстану, Японії. Але що виходить? Коли підприємству потрібно вирішити, куди йому йти - вліво або вправо, держава не приходить на збори. Вона самоусувається від прийняття важливих рішень.

Зараз нова фаза. Замість того щоб допомагати, вирішили зняти директора.

- Зізнайтеся, боїтеся звільнення?

 

- Ні. Просто зробіть все по закону. Зрозумійте, я був змушений піти в суд не тому, що тримаюся за посаду. За мною 3,5 тисячі співробітників. Вони зі мною з першого дня роботи компанії.

А зараз хочуть поставити недосвідчену людину. Кота в мішку. Хоча неважко знайти інформацію про те, як ці люди свого часу успішно розпиляли ЗАЛК. В прямому сенсі. Алюмінієвого заводу в Запоріжжі вже немає. Зараз допилюють його паркан.

Якщо ви хочете, щоб також розпиляли ЗТМК, - будь ласка. Але я буду до останнього боротися за людей. Друге, я вам хочу поставити зустрічне запитання: де відкритий конкурс на цю посаду?

- Поки його немає, наскільки я знаю.

 

- Так, його немає. Я теж міг би взяти участь в ньому. Як людина, якій не байдужа доля підприємства, яка  найбільше знається в цій темі. Інтереси трудового колективу і заводу - пріоритет для мене. Це мотивація. Я зараз пішов до суду і виграв. Ми отримали забезпечення. Як далі розвиватимуться події, побачимо пізніше. Ми не хочемо віддавати підприємство в управління профанів.

- Але ви ж розумієте, що проти вас будуть і далі "шити" нескінченне число кримінальних справ. Скільки їх, до речі?

 

- Розумію прекрасно. Вже збився з рахунку, кримінальних справ більше десяти. Це хіт-конвеєр. Всі виключно замовні справи. Це зрозуміло вже всім. Це така усталена форма тиску та вимагання. Це і кримінальні справи від міліції, і від прокуратури міста, і від СБУ. Зараз найгучніша справа - від НАБУ. У СБУ є справа про державну зраду. Це тільки ті, що на слуху. Звинувачують в чому завгодно! Навіть в екологічному геноциді.

Саме так держава допомагає керувати! Сьогодні НАБУ судить мене за те, що віддав борги. СБУ - за те, що не погасив борги. Ці наїзди взаємовиключні, вони абсурдні. Це такий нескінченний репресивний каток. Мета - збити з ніг. Створити проблему і потім допомогти її вирішити. Виходить, коли директору потрібно займатися заводом, він змушений ходити на допити. Я вже ходив на допити більше 150 разів. Вдумайтеся! 150 раз! Скоро можна буде цілу книгу написати.

Я кожен день відчуваю цей прес. Спроба змінити директора - це всього лише квіточки. Цей каральний каток тисне на мене кожен день. Протягом трьох років. Він тисне і на завод. Він тисне на весь інвестиційний клімат країни. Розумієте, якщо не буде поваги до вітчизняного інвестора, чи не буде чесного партнерства, зовнішні інвестори ніколи не ризикнуть вкладати гроші в Україну.

На жаль, держава поки проявляє себе не просто як поганий партнер. Це гірше, ніж поганий. Будь-який український актив, актив, в якому держава має частку, стає в розумінні інвестиційних кіл "отруєним" активом.

Розмовляв Дмитро Філіпенко