Інтерв’ю Бориса Краснянського агентству “Інтерфакс-Україна”: “Стратегію не змінюємо”

В першу чергу, хотілося б дізнатися, як великий бізнес виживає у нинішніх важких умовах? Для Group DF ситуація ускладнена арештом власника у Відні – чи накладає це обмеження на роботу?

Дмитро Фірташ дійсно змушений знаходитися у Австрії і не може залишати межі країни. Це має певний вплив на управління групою, оскільки він є головою ради групи, основного стратегічного органу управління Group DF. Але, перебуваючи в Австрії, Дмитро Васильович досить багато часу проводить, займаючись питаннями бізнесу групи. Наприклад, нещодавно було проведено відеоконференції з усіма заводами хімічної групи Ostchem – обговорили питання, які зазвичай Дмитро Васильович вирішував, відвідуючи підприємства. Він добре розбирається у тонкощах кожного з бізнесів Group DF, регулярно відвідував підприємства. Присутність власника групи в Україні – це єдине, чого зараз дуже не вистачає. В іншому – бізнес “as usual”.

Чи з'явилися будь-які фінансові обмеження для групи?

На сьогоднішній день ніяких судових рішень немає, ніде. Відповідно, у міжнародному правовому полі ніяких обмежень не вводилося відносно групи в цілому або окремих її компаній. За винятком того, що відбувається процес підготовки до можливого розгляду питання екстрадиції Дмитра Фірташа з Австрії. Рахунки ж групи ніде не заблоковано, група здійснює операції в нормальному режимі.

Тобто, якщо говорити про зміни в планах Group DF, то вони, більшою мірою, обумовлені ситуацією в країні?

Безумовно. Я думаю, це набагато більш високий пріоритет з точки зору потенційних загроз і ризиків для нашого бізнесу, як і для бізнесів інших гравців. Якщо простежити, наприклад, за статистикою в банківському секторі – всі банки страждають і продовжують зазнавати відтік депозитів. Звичайно, різною мірою, але я б не казав, наприклад, що банк “Надра”, що належить Group DF, страждає більше за інші банки.

Були якісь флуктуації на ринку, пов’язані зі специфічними подіями у Group DF, але вони незначні на тлі інших подій в країні.

Якщо вже зайшла мова про банк “Надра”. Зараз у рамках програми з МВФ проходять стрес-тести в найбільших банках. Чи може виникнути ситуація, що буде вимагати додаткових вкладень в нього?

Так, може. Ми підтримували ліквідність банку “Надра” з того моменту, коли почалися проблеми у банківському секторі. Це було ще на початку Майдану, у листопаді. Банк – один з наших стратегічних активів, і ми продовжуємо підтримувати ліквідність “Надра” і зараз.

Якщо ви подивитесь на статистику НБУ – загальний відтік депозитів з банківської системи все ще не стабілізувався. Хоча, звичайно, тенденція сприятлива: квітень був набагато краще, ніж березень, березень був краще, ніж лютий.

Чи будете ви переглядати свої інвестиційні рішення? Зокрема, стосовно “Правекс-Банку”?

Ні, вся наша стратегія залишається незмінною, у тому числі стосовно “Правекс-Банку”. Ми не відмовляємось від жодного великого інвестиційного проекту. Разом з тим, дивимося на пріоритети. Економіка країни в колосальній кризі і завжди, в умовах кризи, відбувається переоцінка пріоритетів. Ви починаєте думати про проекти, які забезпечують більш швидку віддачу, дивитися на питання більш щільного контролю витрат. Можна переглядати і скасовувати деякі більш довгострокові проекти: ми з Дмитром Васильовичем багато часу присвятили аналізу цього питання. Але ті проекти, які поки відкладені, про них ніхто і так не знав, вони за межами країни.

Для вас, як для групи, девальвація гривні – позитивна?

Я не став би лукавити – як і для будь-яких експортерів, деяка девальвація завжди позитивна. Враховуючи, що у нас велика частина бізнесу зайнята експортом, зокрема, хімічний бізнес. У ході посівної були великі продажі на внутрішньому ринку, але, в цілому, хімічний бізнес має істотну частку експорту. Титановий бізнес – розрахований на експорт. Газорозподіл – це внутрішній бізнес, там це не грає ролі. Але в цілому – експортний напрямок переважає.

Як вплинула ситуація в країні на вартість бізнесу, зокрема, бізнесу Group DF?

Вартість будь-якого бізнесу в Україні зараз впала, беззаперечно. Будь-якого. Я не бачу жодного бізнесу в країні, що не втратив у вартості.

Ви знаєте, теорія звучить наступним чином: справедлива ціна – це та, яку заплатив покупець. Ви бачите чергу з покупців на будь-який об'єкт в Україні? Ні.

В країні зараз, на жаль, немає жодного бізнесу, який би на тлі останніх подій піднявся в ціні. Це стосується, зокрема, нерухомості. Ми це бачимо з огляду на свою нерухомість та вартість оренди по всій країні. Плюс врахуйте, що зараз вводиться в експлуатацію достатньо велика кількість об'єктів нерухомості.

Наприклад, дивлячись на один з великих об’єктів, який планували ввести, ми бачимо зараз, що іноземці, що хотіли заходити, вирішили зачекати. Не усі, але деякі. Ситуація на ринку насторожує іноземних інвесторів.

Звичайно, з цієї точки зору важлива вся та велика робота, яка ведеться урядом з МВФ, з іншими потенційними кредиторами. Я дуже сподіваюся, що вона принесе позитивний результат.

Так може зараз саме час для здійснення покупок?

Ви абсолютно праві! Але час хороших покупок тоді, коли у вас надлишок готівки, вільних грошових коштів або є хороша можливість залучити ресурси. Говорити про покупки з боку українських бізнесів зараз теж не доводиться. Тому що всі бізнеси, в тій чи іншій мірі, страждають від банківської кризи.

Давайте поговоримо про ваші кримські та інші підприємства Group DF, що потрапили в зону “турбулентності”.

Дуже багато часу займає робота щодо тих активів, які опинилися або на окупованих територіях, або в зонах нестабільності на сході України. Якщо говорити про Крим: політики можуть розмірковувати – це українська або не українська територія; визнавати захоплення, чи ні. А з точки зору бізнесу – у вас немає вибору: ви думаєте, як зробити, щоб ці заводи працювали. Коли у тебе в Криму 6 тис. осіб працює на одному підприємстві і 3,5 тис. на іншому, то більше 9 тис. осіб залежать від правильного рішення. І необхідно його приймати, необхідно підлаштовуватися під ситуацію.

Ви знаєте також історію з двома підприємствами – одне в Луганській, інше в Донецькій області (“Сєвєродонецький Азот” і горлівський “Стирол” -- ІФ). Ми змушені були їх зупинити в пік виробництва, коли вони цілком могли б працювати. Їх довелося зупинити через становище в регіоні просто з міркувань безпеки, хоча це призводить до прямих збитків. Зупинивши такі підприємства, ти втрачаєш приплив коштів, більше того – у тебе залишається відтік, тому що ти продовжуєш платити зарплати, нести інші фіксовані витрати.

Частина сировини для кримських підприємств залишилася на материковій частині України, є складнощі з водою в Криму. Розкажіть, будь ласка, докладніше про те, як вдається працювати в цих умовах?

Сировина для “Кримського титану” знаходиться на континентальній території України, а для “Кримсоди” – у Криму. Тому у нас дещо різні підходи, опрацьовуються різні сценарії. Як ви знаєте, “Кримський титан” сьогодні зареєстрований як українська юридична особа. А з “Кримсодою” ми так вчинити не можемо – якби ми відкрили підприємство на українську юрособу, то в одному зі сценаріїв йому б зовсім не дозволили видобувати сировину в Криму.

Єдиний критерій – зробити так, щоб бізнес працював.

Потрібно відзначити, що ми завозимо ільменіт з континентальної України, виробляємо (продукцію) на “Кримському титані”, а потім назад ввозимо в Україну. На сьогоднішній день будуються митні пости, які ще повною мірою з російського боку не функціонують. Коли вони запрацюють повною мірою і з нас почнуть стягувати мито туди, мито назад і брати податки там, брати податки тут – це може поставити під питання економічну можливість функціонування. Тому невизначеностей ще багато.

Чи розглядаєте можливість продажу кримських підприємств?

Ми розглядаємо всі можливості. Політично правильна відповідь була би "ні!", але ми повинні думати про те, як зробити, щоб ці підприємства працювали – тому розглядаємо будь-які можливості. Звичайно, у групи і її власника немає звички продавати активи. І в цьому сенсі нічого не змінилося – дуже болісно для нашого власника розглядати навіть як опцію питання продажу активів, проте вона стоїть у списку сьогодні поряд з іншими опціями.

Подивіться, яка ситуація зараз з Кримом: з одного боку є РФ, з другого – обмеження, що вводяться рештою світу (ЄС, США і т.д.), і з третього боку – Україна ще не прийняла економічну частину закону про окуповані території. Що буде в цьому законі? Будуть рішення суто емоційними і суто політичними – вибору у бізнесу особливо не залишиться. Дмитро Фірташ завжди говорив, що він український бізнесмен – ми будемо працювати в рамках українських законів, і якщо нас змусять повністю вийти з Криму, то ми будемо змушені повністю вийти з Криму. Хоча, на мій погляд, від цього не виграє ніхто.

У вас була велика стратегія щодо титану, чи зазнала вона змін?

Стратегічні великі рішення немає сенсу міняти, оскільки те, що відбувається зараз, все ж носить більш короткостроковий характер. Ти можеш деякі речі поставити “on hold”, почекати деякий час, не змінюючи стратегію.

Справа в тому, що наша стратегія щодо титану була побудована на багато років вперед – до 2022 року, передбачала великі інвестиції. Це був великий план, опрацьований, прописаний – зараз міняти весь цей план? А потім ще через два тижні його міняти? Немає сенсу! Ми хочемо подивитися на деяку стабілізацію ситуації.

Ми призупинили дещо, чекаємо деякого розвитку подій – потрібно розуміти, як все буде йти далі. Зараз є короткострокові рішення. Ми повинні побачити закон про окуповані території (економічну частину), ми ще повинні побачити які будуть санкції з боку “решти світу” – чи можна буде взагалі продукцією, виробленою в Криму, торгувати і як?

Якщо держава зараз виставить ОПЗ, “Сумихімпром” на продаж – ви будете брати участь?

Звичайно! У нас абсолютно не змінюються в цьому плані пріоритети. Так, ми маємо намір брати участь у всіх тих конкурсах, в яких планували брати участь і раніше.

Навіть при найгіршому сценарії розвитку подій відносно “Кримського титану” – це не змінює нашої стратегії щодо титанової галузі. Титанова галузь на континентальній Україні так чи інакше залишається. З урахуванням “Сумихімпрому”, ЗТМК, гірничо-збагачувальних комбінатів... Титановий бізнес для нас є профільним і ми не плануємо з нього виходити.

Говорячи про азотний бізнес. Росія сильно підвищила ціни на газ. Що це змінить у вашому бізнесі?

Звичайно, зміни будуть. Це математична гра: зрозуміло, якщо просто в лоб розглядати бізнес як “завів газ – виробляєш міндобрива”, то, в цій ситуації, є ціна газу, вище якої виробництво стане нерентабельним. Довелося б звідкись брати гроші, щоб платити за виробництво міндобрив – а так не буває в природі. Тоді потрібно дивитися інші варіанти: або завезення замість газу аміаку, або варіанти заміщення поставок, або найгірший варіант – зупинки.

Які ваші запаси газу в підземних сховищах? Прем'єр заявляв про те, що є якісь недостачі газу в ПСГ, скільки вашого ресурсу має бути? Чи плануєте продавати комусь свій газ з ПСГ?

Власник групи вже заявляв, що ми закачали в свій час 5 млрд. куб. м, це було в восени минулого року. Цього газу нам достатньо, як сировинної бази для наших активів до кінця року. Безумовно, газ не для того купувався, щоб його продавати, – купувався для свого бізнесу.

Які варіанти опрацьовуються на майбутнє – може реверс або LNG-термінал?

Ми дивимося на всі можливі варіанти, у тому числі перераховані вами. Дивимося, як я сказав, варіант ввезення аміаку з Росії. Тому що газ схильний до однієї цінової політики, а аміак – до іншої. Це зовсім різні ринки. Аміак, наприклад, ніколи не був центром політичних розбіжностей між РФ і Україною.

Зараз у вас вже де-факто зупинено два підприємства, але зарплати на них сплачуються. Чи довго протягнете в таких умовах?

Питання дуже абстрактне, тому що, ясно – ми розраховуємо, що це не буде тривати довго. Ти не можеш безкінечно робити такі речі. Можна намагатися і знаходити джерела, але й вони не безмежні. І є розрахунок, що ситуація протягом декількох місяців нормалізується, і можна буде почати спокійно працювати.

У вас вже довго йде процес формування холдингової структури стосовно облгазів в Україні. Коли можна очікувати завершення цього процесу?

Так, тут ми теж не відмовилися від своїх планів. Більше того – ми хочемо провести консолідацію, як тільки це буде можливо. Просто у нас відбулися деякі затримки через зміну підходу до юрисдикцій, які мали брати участь у цьому процесі. Ми зараз оцінюємо, як правильно це побудувати. Але консолідація газорозподілу стоїть на порядку денному, як один з пріоритетів. Я думаю, що в найближчі кілька місяців про неї стане відомо.

Крім проблем в Україні група відчуває деякі складності і в Таджикистані: лунали заяви щодо можливої націоналізації “ТаджикАзоту”, який входить до Group DF. Яка ситуація там?

Там йдуть суди щодо права власності. Це ситуація екстраординарна, на мій погляд. Завод з 2008 року не працює з однієї простої причини – там єдина гілка підведення газу з Узбекистану, по якій, з політичних причин, Таджикистан не купує газ. А без газу виробляти мінеральні добрива не можливо. І все. При цьому група поводиться там дуже пристойно: там, точно як і тут, підтримується деякий персонал, їм виплачуються зарплати, соцпакети та інші речі. Мінімальний персонал, звичайно, для того, щоб можна було розгорнути виробництво коли розпочнуться поставки газу.

Як я розумію, це внутрішні політичні чвари Таджикистану. Там були різні люди, внутрішня політика. Завод потрапив у таку ситуацію.

Були в Таджикистані оголошення ще про другий об'єкт – “Гулістон”, який нібито у вас забрали…

Він ніколи нам не належав.

Є інформація, що ви плануєте розвивати власну структуру зі збуту міндобрив в Туреччині. Чи так це?

Я не люблю говорити про нереалізовані плани – тому утримаюсь. Туреччина – це дуже великий ринок для міндобрив, він активно розвивається, і ми давно на нього дивимось. Там великі можливості, і ми вивчаємо, як туди зайти.

Що стосується аграрного ринку – якщо зараз все дешевшає, може, є сенс розширюватися в цьому напрямку?

Абсолютно вірно, аграрний ринок є зараз предметом великих обговорень у нас на стратегічному рівні. Ми пізно почали на нього дивитися, ми визнали помилку між собою – варто було це зробити раніше. Все-таки працювати в Україні і не бути представленими на аграрному ринку – це неправильно. Ми представлені, але поки недостатньо сильно.

Сільське господарство – це окрема і серйозна галузь, вона торік найбільше принесла валюти в країну. Це цікаво і може бути прибутковим. Інша справа, не всі вміють це робити, але є ефективні представники на цьому ринку. Так, ми на цю галузь зараз дивимося уважно.

Ринок медіа – як ви зараз його оцінюєте?

Ринок медіа зараз поганий, звичайно. Чи може цей ринок в принципі стати прибутковим? На сьогоднішній день – це складне питання для всіх гравців, на мій погляд.

Як на ньому працювати? З моєї точки зору, підхід тут може бути тільки один: підвищувати свою ефективність, підвищувати частку перегляду за рахунок інноваційних програм, за рахунок правильної оцінки конкурентного поля. Це звичайний конкурентний ринок, в ньому є багато нюансів, але вони, як правило, перебільшуються гравцями ринку. Є покупці, є продавці. Ці продавці мають схожі продукти різної якості – ця різна якість впливає на те, як тебе дивляться.

У нас деякі нові програми запущені зараз у новинному блоці, які дали дуже добрі результати. В останню п'ятницю (16 травня – ІФ) – втричі більше, ніж наш головний конкурент за кількістю переглядів.

На ринку медіа треба конкурувати. Тут є ще величезні резерви щодо підвищення якості та частки. Інша справа, що є й деякі природні межі. Коли обсяг реклами в цілому падає, і є певний максимум щодо частки, яку ти можеш зайняти, можна порахувати і поставити запитання: чи можеш ти в принципі бути прибутковим чи ні? На сьогоднішній день ця картина не виглядає ідеальною.