Інтерв’ю Дмитра Фірташа австрійському виданню Kurier

 

Ви застрягли у Відні. Ви розглядаєте своє перебування в місті як тимчасове, чи збираєтеся залишитися тут надовго?

 

Це складне питання. Я тут уже майже два роки. Як Ви знаєте, я чекаю розгляду справи в апеляційній інстанції. Залежно від результату, я буду приймати рішення про можливе повернення на Батьківщину. До слова, «застряг» – це не зовсім точне визначення. Ці два роки я оцінюю для себе як дуже корисні. Я добре і давно знаю Австрію. Але ще ніколи я не був тут протягом довгого часу. Австрія як пляшка хорошого червоного вина – коли його відкриваєш, потрібно почекати, поки воно розкриє весь свій букет. Починаєш розуміти країну, відчувати її. Найголовніше, тут править закон. Я багато подорожував по країні, це було дуже цікаво. Є місця, які я дуже люблю, наприклад, гірськолижний курорт Зальцбургерленд.

 

Ви сказали «порядок». У кінцевому рахунку, саме хвилювання або, якщо Вам так хочеться, «заворушення» стали причиною Вашого перебування тут. Якщо говорити про Вашу оцінку сьогоднішньої ситуації в Україні – міністр економіки Абромавічус щойно пішов у відставку. Як Ви це поясните?

 

В Україні я зараз бачу провал стратегії США. На мою думку, Україною керують зовнішні сили. І керують не особливо ефективно. Україна тут не поодинокий випадок. Ми бачили, що політика США на Близькому Сході і в інших країнах теж не була успішною. І перш за все, страждає від цього Європа. Ключове слово – міграція. Україна все ж європейська країна. І я переконаний, що Євросоюз не хоче, щоб 45 мільйонів жителів України перетворилися в біженців через розвал держави. Я переконаний, що Україна може стати величезним ринком для Європи. Але відставка Абромавічус говорить мені про те, що сьогоднішній уряд політично неспроможний. Немає програми реформ. І все виглядає так, ніби головна мета цих політиків – сидіти на державних підприємствах і заробляти на них.

 

У цього європейського ринку, про який Ви говорите, є якісь рамки, а саме, Угода про приєднання до ЄС. Але сьогодні Ви ближчі до того уряду, який відхилив цю угоду.

 

У 2013 році в Україні постало питання: вступати в російський Митний Союз або в Європейський Союз. Моя позиція і тоді, і зараз залишається незмінною: не повинно бути вибору «або-або». Україна могла б стати важливим мостом. Моя позиція полягала в тому, щоб підписати угоду про приєднання до ЄС, але з однією умовою: ми хотіли, щоб за стіл переговорів сіли представники ЄС, Росії та України. І ми мали рацію: ми втратили російський ринок, і наслідки цього для української економіки катастрофічні. Ми не можемо сподіватися на те, що ЄС закриє цю діру. Я і сьогодні повторюю: ми, три сторони, повинні сісти за стіл переговорів і знайти рішення. Жебрачка Україна – останнє, що зараз потрібно Європі.

 

Коли Ви говорите і про політичне, і про економічне банкрутство України, це звучить так, як ніби у Вас є якийсь політичний план або проект. Нещодавно в інтерв'ю Reuters Ви говорили про «альтернативу», яка необхідна.

 

Політична альтернатива потрібна. Але в Україні багато політиків, дуже багато людей, які дуже багато говорять, починаючи з президента і прем'єра. Вони побували на безлічі інвестиційних форумів, але якщо ви попросите їх: покажіть мені проект в Україні, в який можна інвестувати, ви не отримаєте відповіді. Таких проектів немає. Вони говорять про реформи. Але вони тільки говорять. Все це піар. Чому? Тому що вони думають тільки про піар. Коли це стало зрозумілим, ми – об'єднання роботодавців і профспілки – стали вносити власні пропозиції. Ми зустрілися, а це не так просто, як ви думаєте. І ми заснували Агентство модернізації України (АМУ) і разом розробили програму.

 

У вас були політичні амбіції?

 

В Україні надто багато політиків. А я бізнесмен. І залишуся ним. Але люди, які критикують, повинні також і пропонувати рішення. Тому ми написали власний план і представили його. Ми готові до діалогу. Однак сьогодні зрозуміло, що парламент і уряд не хочуть в нього вступати. Вони як риба в акваріумі. Вони сьогодні плавають в одному кінці акваріума, завтра – в іншому. Вони живуть одним днем, тому у них немає програми до 2025 року.

 

Це неприйняття пропозицій АМУ – Ви можете сказати, що воно пов'язане з Вашою особистістю і частково з Вашою поганою репутацією в Україні?

 

Ні, не думаю. Вони просто не хочуть приймати їх до відома, адже прийняти нашу програму – це означає розписатися в тому, що самі вони нічого не роблять. Адже правда полягає в тому, що ця програма повинна була бути складена урядом. Приклад: той міністр, який пішов у відставку, пару тижнів тому в Давосі заявляв, що Україна повинна стати промисловою платформою для Європи. Що цікаво, потім він привів цілий ряд пунктів з нашої програми. Він не сказав, що це наші пропозиції. Що стосується мене, я задоволений. Це теж результат.

 

Ви говорите, що Україною керують зовнішні сили. У Вашому окремому випадку – ви перебуваєте у Відні, а не в Києві – кого Ви бачите за цим? США чи українських чиновників?

 

Я думаю, міністр внутрішніх справ Аваков і прем'єр-міністр Яценюк в моєму випадку співпрацюють з американцями. Головна мета – не дати мені повернутися. 2 грудня мав відбутися щорічний конгрес Федерації роботодавців. На ньому повинен був бути підписаний меморандум про прийняття пропозицій АМУ. За 25 років незалежності України ще не було випадку, щоб повітряний простір закривався для приватного літака. Сфабрикували звинувачення, 20 різних звинувачень. Без будь-яких підстав. В аеропорти направили озброєних людей. Потім сказали, що потрібно забрати у мене паспорт і не дати мені в'їхати або повернутися назад до Відня. Я повинен бути присутнім на слуханні по моїй справі в апеляційній інстанції у Відні, і неявка стала б серйозною проблемою, по-перше, через заставу, по-друге, через репутацію. Ми вирішили, що ризик надто великий. Так я залишився у Відні і залишуся доти, доки не закінчаться всі судові процедури.

 

Ви вірите в розпад уряду. Україна теж перебуває на межі розпаду?

 

Ризик є, але я вважаю його незначним. Що ж стосується уряду, ми бачимо, що саме це і відбувається зараз. Цей уряд має піти у відставку. Мова йде не про те, що цей уряд і цей прем'єр просто непопулярні. У них по-справжньому негативні рейтинги. І не тому, що вони проводили непопулярні реформи, а тому, що вони взагалі нічого не робили. Україна сьогодні знаходиться в дуже складному становищі. Минулі два роки, протягом яких у країни ще був шанс, вже втрачені.

 

Критики кажуть, що той, хто зараз пропонує реформи і викриває корупцію, раніше був дуже близький до президента, при якому рівень корупції почав зашкалювати.

 

Я ніколи не буду заперечувати факту підтримки Януковича. Я підтримував його. Коли він вступав на свою посаду, я вірив, що це та людина, яка проведе в Україні реформи. І він робив це, вступивши на посаду в 2010 році. Але він прийняв безліч поправок до Конституції і все більше і більше концентрував владу в руках президентської адміністрації – з цього і почалися проблеми.

 

Тим не менш, ви придбали багато активів за часів президентства Януковича.

 

Це було не тільки за часів Януковича. У мене вже багато років дуже успішні підприємства. І можу сказати, що я єдиний серед всіх успішних українських бізнесменів, хто заробляв гроші за межами України і потім інвестував їх тільки в Україні. Чому? Для моїх менеджерів Україна – це ризики, а для мене Україна – це моє життя. Я завжди мріяв і мрію досі, що одного разу повернуся в своє село і житиму там. Таким чином, неправильно стверджувати, що я заробив великі гроші за Януковича. І ще: я не брав участі у приватизації в Україні, мої частки я придбав з других чи третіх рук потім. Можу сказати, що на приватизації я не заробив.