Financial Times: Український мільярдер Дмитро Фірташ: «Путін піде далі. Що тоді робитиме Європа?»

Сем Джонс, журналіст Financial Times, провів спільний ланч з Дмитром Фірташем, Головою Ради Директорів Group DF. Публікуємо переклад матеріалу, опублікованого за підсумками цієї зустрічі. 

 

https://www.ft.com/content/18184ed1-d96f-4c4b-a5e9-8e22e10a2890

 

Чи сплачує Financial Times рахунки за «важковаговиків»?

 

Спекотний та сухий день у Відні, у повітрі пахне липою, я йду не поспішаючи на обід.

 

Десять метрів попереду мене, з іншого боку вулиці, попередньо оглядаючи таких як я пішоходів, стоїть перший з охоронців Дмитра Фірташа. Інший охоронець -- йде за нами. Ми спустилися з офісу Фірташа в Палаці Блох-Бауер (the Palais Bloch-Bauer) (як Адель Блох-Бауер на портреті Густава Клімта) і, протиснувшись повз його блискучий Майбах, прямуємо до турецького гриль-ресторану Ali’s Grill нижче по вулиці.

 

Фірташ тут постійний відвідувач. «Тут все готують дуже просто, але готують добре — нічого не зіпсовано», — говорить він, коли ми заходимо. Він рідко йде зранку далеко від офісу, тож жартома каже, що «це моя кухня». 

 

Історію нинішньої трагедії України неможливо розповісти без Дмитра Фірташа. І справді, на думку його критиків, цього могло б не статися без Дмитра Фірташа: промисловця-мультимільярдера, який заробив свій статок торгуючи з Росією газом, який одночасно був і джерелом життєвої енергії, і отрутою для України впродовж всіх 30 років її незалежності. Цього могло б не статися без впливової людини, власний адвокат якої описав його в суді як «сірого кардинала, .  . . який здатний впливати і впливає на результати виборів». Тепер він вигнанець, який опинився у восьмирічному засланні у Відні через переслідування Міністерства юстиції США.

Для багатьох українців Фірташ є насамперед людиною, яка фінансувала повернення на посаду Президента України у 2010 році Віктора Януковича, корумпованого посіпаку Володимира Путіна, який підштовхнув країну до революційного Майдану, а вже після цього — до нищівного удару Росії. Але, кожен, хто хоча б поверхово вивчав історію Східної Європи, розуміє, що не завжди все так однозначно.

Коли ми сідаємо за стіл в Ali’s — великому, просторому ресторані, схожому на закусочну, у декорі якого погано поєднується між собою суміш цегли, різьблених прикрас, шкіряних виробів і величезних люстр — я цікавлюсь рахунком. FT, звісно, платить. Але. Нас з Фірташем супроводжують п'ять осіб. Тож я беру табличку для столика біля вікна, де ми з Фірташем щойно сіли, чи інші можливо також?

«Ющенко повернувся до нас і сказав: «Запам’ятайте цей момент. . . Якщо ми не вступимо в НАТО найближчим часом, а Росія стане сильнішою, зрештою вони вторгнуться»

Принесли чорний чай в маленьких турецьких склянках. Ми можемо розібратися з рахунком, коли його принесуть.

Фірташ, якому виповнилося 57 років, має підстрижене сріблясто-сиве волосся, одягнений в акуратно пошитий костюм із широкими лацканами та краватку темно-синього кольору. Він говорить тихим і вдумливим голосом. Без агресії або перебільшень. Та має звичку починати речення словами «Дивись. . . » або риторичним «Чому? Тому що. . . », що справедливо чи ні складає враження людини, якій доводиться багато пояснювати.

Ми починаємо розмову з обговорення, чи сумує він за українською кухнею. Проте моє перше справжнє запитання просте: чи бачив він наближення війни? «До останнього моменту, — каже він, зробивши ковток чаю, — я був упевнений, що цього не станеться». Напередодні об 11 вечора, — каже він — я сказав своїм колегам: «Путін не вторгнеться, бо якщо він це зробить, для нього це буде початком кінця. Це буде кінець його режиму».

 

Принесли закуски. Офіціантка приносить піднос із маленькими срібними тарілками мезе, з яких ми можемо вибрати. Фірташ з ентузіазмом закликає мене зробити свій вибір. Я обираю різноманітні соуси — йогурт і огірок, салат зі смажених баклажанів та баклажановий соус, а потім маленькі кьофте із сирої яловичини, приправленої спеціями. А також — теплий лаваш з мангалу.

Отже, як він не розумів, ким є насправді Путін, запитую я, сподіваючись трохи зачепити його самолюбство.

«Щоб зрозуміти [Путіна], вам потрібно знати історію Росії», — каже він. «Що таке Росія? Росія - це 1000 років війни. Хтось захопив їх або вони захопили когось». 

Його словам мають сенс. Але він дещо ухиляється від мого запитання та думки, до якої я веду, а саме чи йому, Дмитру Фірташу, було зручно так довго отримувати зиск від відносин із Росією, усвідомлюючи неминучу катастрофу, що насувалася з боку войовничого сусіда?

---

Фірташ родом з небагатої сім’ї на заході України. Юнаком, після звільнення із армії, він розпочав підприємницьку діяльність, торгуючи харчовими продуктами в Москві. Невдовзі він розкинув свої тенета ще ширше й запустив бізнес із продажу сухого молока та інших подібних харчових продуктів у колишніх радянських республіках Центральної Азії. Потім Фірташ почав отримувати в якості оплати за продукти харчування дешевий туркменський газ. Прибуток від різниці в цінах був феноменальним. Він транспортував газ трубами через Росію і продавав його в Україні. З приходом Путіна, роль Фірташа, як ключового посередника у транзиті енергоресурсів в Україну, привернула до нього увагу. Так розпочалося багаторічне блукання у владних іграх Кремля.

Окремо стоїть питання організованої злочинності. Воно переслідувало Фірташа протягом останніх 15 років, головним чином, за словами Фірташа, завдяки зусиллям його політичних ворогів в Україні.  Твердження про причетність до організованої злочинності — ніколи не доведені та постійно заперечувані — полягали в тому, що Фірташ зайшов у торгівлю газом за допомогою Семена Могилевича, хрещеного батька російської мафії. Недоброзичливці апелюють: як інакше пояснити його перехід від бізнесу з торгівлі сухим молоком у Центральній Азії до сили, яка стоїть за українськими президентами? Такі чутки посилив витік інформації з дипломатичних депеш Посла США в Україні, в якій стверджувалося, що Фірташ повідомив послу Вільяму Тейлору, що він «потребував і отримав» дозвіл від Могилевича на ведення певних напрямків його бізнесу.

В розповіді Фірташа треба розуміти контекст. Організована злочинність була поширеною по всій Україні у той час, коли він розпочинав свій бізнес. Організована злочинність навіть досягла українського уряду. Так, він знав про Могилевича. Усі в українському бізнесі знали про Могилевича. Але він ніколи не був його бізнес-партнером.

Фірташ апелює саме до цього контексту під  час нашого обіду та його розповідей про майже два десятиліття в епіцентрі українського бізнесу та політики

«У мене немає секретів», — дещо роздратовано каже він.

«Я витратив роки, відповідаючи за кожен власний вчинок у своєму житті».

Ми продовжуємо обговорювати тему Росії та прогнози. Фірташ розповідає історію, що мала місце в 2006 році. Коли він був головою Федерації роботодавців України — потужного об’єднання бізнесу країни, проєвропейськи налаштований Віктор Ющенко став новообраним Президентом України, а Янукович — Прем'єр-Міністром.

«Так, мабуть, були помилки, і я повинен їх визнати. Я розумів, що роблять [деякі] українські політики. Я розумів, що це неправильно. Але я їх підтримував

Ющенко викликав на зустріч Фірташа, Януковича та невелику групу високопоставлених міністрів. За його словами, він хотів, щоб Україна вступила до НАТО, і йому потрібна була їхня підтримка. Янукович заперечував. Ющенко, втомлений від виправдань, не витримав: «Він повернувся до нас і сказав: «Запам’ятайте цей момент, тому що поки в нас ще є час, а Росія все ще відновлює свої сили, ми можемо це зробити. Але, якщо ми не вступимо в НАТО найближчим часом, а Росія стане сильнішою, зрештою буде вторгнення».

Потім він поглянув на Януковича і сказав: «Це буде твій головний біль». Янукович, каже Фірташ, у гніві покинув залу.

Я розпитую про його власну позицію тоді та про інші київські кулуарні оборудки за ці роки. Фірташ відповідає, що він «бізнесмен, а не політик».

Разом із іншим олігархом Рінатом Ахметовим Фірташ став головним прихильником проросійського Януковича, що призвело до перемоги останнього на виборах Президента України 2010 року. Причина, через яку він підтримав Януковича, каже Фірташ, зовсім не була пов’язана ані з Росією, ані з геополітикою. Це все було через Юлію Тимошенко.

---

Прийшла офіціантка, щоб прибрати мезе, яке ми швидко розділили між собою та з’їли. Щойно наші тарілки прибрали, перед нами ставлять величезне блюдо із м’ясом, приготованим на грилі. Тут незрівнянні котлети з баранини «з кров'ю», із запеченим жиром від лютого жару, підсмажені шматочки яловичого філе, що переливаються на світлі, та різноманітні кьофте. Три чверті цього, я вже знаю, піде у відходи, на вівтар українсько-британської ввічливості. Я накладаю собі на тарілку одну соковиту відбивну.

Більшість спостерігачів на Заході сприймають Тимошенко позитивно, як проєвропейськи налаштовану реформаторку, героїню Помаранчевої революції, яка відважно боролася проти сповзання України назад під вплив Москви. Вона була Прем’єр-міністром України при Ющенко, змінивши непокірного Януковича, а потім, у 2010 році, балотувалася на пост Президента України.

Проте сам Фірташ бачить речі інакше. Протягом багатьох років він був втягнутий в запеклу економічну та політичну війну з Тимошенко, яка сама була колишнім енергетичним магнатом, відомою як «газова принцеса». Вже у 2009 році їй вдалося зруйнувати дійну корову Фірташа: РосУкрЕнерго, зареєстроване у Швейцарії як спільне підприємство з Газпромом, що продавало туркменський газ українському Нафтогазу (що його доставляли по трубопроводам Газпрому), заробляючи на цьому величезну маржу. (Результатом її власної угоди, узгодженої безпосередньо з «Газпромом» і Путіним, стало скасування посередника та значне підвищення ціни на газ для українців.)

Якби Тимошенко стала Президентом України у 2010 році, на думку Фірташа, у нього б відібрали бізнес. Підтримка Януковича могла б видаватися цинічною. Але вона була точно не через те, що Путін наказав йому це зробити, каже Фірташ.

---

Фірташ рекомендує мені скуштувати посипаний фісташками і ніжно приправлений спеціями кьофте, його улюблене. Усе м’ясо чудово просмажене. Баранина особливо ароматна. Єдине, що мене цікавить менше, — це півлітра солоного кефіру, який подається разом із їжею — хоча Фірташу, який не вживає алкоголь, він, здається, від душі подобається.

Вимочуючи тарілку шматком лавашу, я продовжую розпитувати далі, відчуваючи, що все це себе трохи виправдовує. Чи не відчуває він, що його політиканство закінчилося компрометацією суверенітету України?

«Як бізнесмен я заробляю гроші, ось що я роблю . . . » він робить паузу. «Але як українець і як людина — так, мабуть були помилки, і я повинен погодитися з цим і визнати їх».

«Я розумів, що роблять [деякі] українські політики», —  продовжує він. «Я розумів, що це неправильно. Але я їх підтримував».

 

Його альянс із Януковичем зіпсувався майже відразу після укладання, зазначає він, ще до Майдану. Він сердиться на людей, які сумніваються в його патріотизмі. За словами Фірташа, до початку війни на нього працювало 110 тисяч українців. І додає, що на відміну від багатьох подібних йому багатіїв  він інвестував майже всі зароблені гроші назад в Україну, створюючи українські робочі місця.

Він знизує плечима, з деяким жалем озираючись на події тих років, коли він був одним з найвпливовіших в Україні.

«Коли у вас така ситуація, коли ви працюєте в Україні, як це було тоді, мораль не обов’язково стоїть на першому плані та в центрі всього, що ви робите». 

Звісно, роками політика Росії щодо свого сусіда була спрямована саме на створення такого морального забуття. Дні політичної двозначності в Україні, принаймні поки що позаду. Хоча Фірташ вважає що це добре — чим менше змішуються бізнес і політика, тим краще, каже він — хоча це може бути не зовсім на його користь.

Американці, англійці та всі союзники України мають зрозуміти одну річ. Ви не можете бути трішки вагітними . . . Ви або вагітні або ні

Президент Володимир Зеленський нарощує свої плани щодо «деолігархізації» України, він чітко дає зрозуміти, що має намір обмежити вплив таких людей як Фірташ на суспільне життя країни. Тим часом Фірташ залишається у вигнанні через ордер США на його екстрадицію у справі, пов’язаній з ймовірним хабарем щодо індійської титанової шахти. Після короткого перебування у віденській в’язниці, що закінчилося найбільшою заставою, коли-небудь внесеною в Австрії, у розмірі 125 мільйонів євро, його адвокати успішно протистояли вісім років владі США на тій підставі, що їхня справа є політично-вмотивованою. Тим не менш, Австрія є золотою кліткою для Фірташа: якщо він покине її межі, він стає вразливим для менш суворих режимів екстрадиції в США.

Незважаючи на юридичні ризики, репутація Фірташа на заході залишається на дні. Період лобізму у Великій Британії між 2007 і 2014 роками, упродовж якого він став головним донором Кембриджського університету, створив Британсько-Українське товариство та налагодив зв’язки в Парламенті, змусив багатьох глибоко засумніватися в його мотивах. Вам вирішувати, чи бачите ви в цьому змову з метою проникнення до британського істеблішменту, чи політично вразливого олігарха, який шукає гарантій. Як Фірташ особисто пояснював виданню Wall Street Journal у 2014 році: «Я не можу просто бути тим, у кого люди кидають дротики».

Ми повертаємося до теми війни, що також зробила значний внесок у зменшення імперії Фірташа. Я запитую, чи на його думку США та Європа мають надсилати Києву більше зброї. Без жодних вагань він каже «так».

 «Американці, англійці та всі союзники України мають зрозуміти одну річ. Ви не можете бути трішки вагітними . . . Ви або вагітні, або ні. Оці відмовки «ми не можемо дати вам це, але ми можемо дати вам це» — нісенітниця.

Якщо Захід зараз не захистить Україну, каже Фірташ, «що завадить Путіну йти далі? Він піде далі. Коли він вторгнеться до країн Балтії, що тоді зробить Європа? Він піде настільки далеко, наскільки зможе. Якщо його не зупинити — він продовжуватиме». 

М’яса вже немає, ми замовляємо порцію кави по-турецьки та трохи пахлави до кави. Сьогодні після обіду Фірташ зверне увагу на спроби вивезти зерно з України. У його сховищах знаходиться 3 мільйони тонн продукції. У травні йому вдалося експортувати лише 50 тис. тонн.

Глобальна продовольча криза, каже він, виступаючи також як один із найбільших у світі виробників азотних добрив, стане набагато, набагато гіршою. За його прогнозами, ціна на зерно може зрости вдвічі.

«Путін зробить усе можливе, щоб маніпулювати ситуацією в усьому світі», — каже Фірташ.

Включно з голодом, питаю?

«Так. Будь-що».

Минулого тижня Росія та Україна підписали угоду про відновлення поставок зерна через порти Чорного моря, але коли я розмовляв із Фірташем, здавалося, що він дуже мало вірить у будь-які угоди, що їх може підписати Росія.

Ми допиваємо каву. Виявляється, що Фірташ вже заплатив за свою охорону, а я навіть не помітив. Коли ми збираємося йти, я згадую репліку із попереднього інтерв’ю, в якому Фірташ сказав своєму співрозмовнику, що судити про людину потрібно по її ворогах.

Киваючи на охоронців, я запитую . . . Хто Ваші вороги?

 «Я б не сказав, що в мене є давні вороги. Просто є люди з давніми інтересами, які час від часу проявляють себе як вороги», — каже він, посміхаючись.

Сем Джонс є кореспондентом FT у Швейцарії та Австрії. Цю статтю було змінено після першої публікації, щоб відобразити той факт, що свинину не подавали на блюді із м’ясом на грилі.