Голова Правління Черкаського «Азоту» Віталій Скляров ось уже 18 років керує найбільшим в Україні підприємством з виробництва мінеральних добрив, якість яких підтверджена багатьма міжнародними сертифікатами і гідно оцінена споживачами в усьому світі.
Один з найбільш успішних топ-менеджерів країни Віталій Скляров давно зарекомендував себе прагматиком. Його професійні досягнення неодноразово відзначалися на державному рівні численними нагородами.
Директора «Азоту» добре знають як ефективного керівника, але мало обізнані з його особистим життям. Напередодні свого 50-річного ювілею, який Віталій Скляров святкував 21 серпня, він охоче розповів журналістам про звичайні житейські історії, привідкрив завісу родинних стосунків, поділився секретами підтримки гарної спортивної форми, а також традиційно говорив про виробничі справи.
«Я не ханжа, можу випити в гарній компанії трохи коньяку або віскі, а під оселедець – горілки»
– Віталію Леонідовичу, прийміть наші вітання з ювілеєм. До речі, як пройшло святкування?
– На позитиві! Було багато гостей, друзів, колег. Загалом, я дуже люблю свята, бо на них завжди збираються близькі мені люди.
– А що вам зазвичай дарують на день народження?
– За все життя надарували мені дуже багато вудок, хоча я і не люблю риболовлю. Зловив одного разу за кілька годин сидіння на березі одну рибку завбільшки з мізинець. Відтоді вважаю риболовлю марною тратою часу. Батько, правда, риболовлею захоплюється. Линків недавно наловив.
Ще мені дарують хороші витримані коньяки або віскі… Я не ханжа, можу випити в гарній компанії трохи коньяку або віскі. Під оселедець і малосольні огірочки – горілки. Але буває це не часто. Відкрию вам ще одну таємницю. Є у мене маленька слабкість – я дуже люблю розливне живе пиво.
– Вашому ентузіазму, наполегливості і прекрасній фізичній формі можуть позаздрити багато. Спортом часто займаєтеся?
– Намагаюся щодня ходити в спортзал, де займаюся боротьбою, боксом, працюю на тренажерах. Починаючи з весни, коли вода в Дніпрі прогрівається до плюс 16 градусів, щоранку пропливаю свій кілометр. Прекрасний заряд бадьорості на цілий день.
Люблю грати у великий теніс. Навіть беру участь у турнірах аматорів. Не так давно виграв два «золота» в змаганнях тенісистів, які проходили в Києві. Хоча, чесно зізнатися, після п’яти-шести годин біганини по корту буває вже ноги судомить… Але все одно вважаю, що 50 років – ще не привід, щоб думати про старість. Адже молодість – це перш за все стан душі.
– Зізнайтеся, скільки сил і часу витрачаєте на підтримку ефектного зовнішнього вигляду?
– Спорту я дійсно приділяю достатньо багато часу. Стрижуся, коли заростаю. А вранці біля дзеркала проводжу рівно стільки часу, скільки потрібно, щоб почистити зуби і поголитися. Раз на півроку ходжу на масаж для профілактики радикуліту. Вперше прихопило спину, коли мені було 28 років. Після гри в теніс постояв на протязі, а потім тиждень не міг піднятися з ліжка.
Стежу, правда, за харчуванням. Намагаюся їсти тільки корисні продукти. Раніше, наприклад, дуже любив булочки із заводської їдальні, але зараз повністю відмовився від мучного. На сніданок з дитинства звик їсти суп. Мене мама так привчила. Найбільше люблю суп з білими грибами. Ще вранці з’їдаю два варених яйця і випиваю стакан кефіру або ряжанки. Але від смаженої картоплі з салом, незважаючи на те, що дієтологи закликають триматися від неї подалі, не відмовлюся. Особливо після лазні. До речі, сало я не вважаю шкідливим продуктом, навпаки – дієтичним. Існує навіть спеціальна дієта на салі, розроблена одним польським лікарем, яка допомагає не тільки схуднути, але й позбутися шкідливого холестерину.
«Найдорожче, що у мене є – моя родина»
– До речі, старша дочка вас дідусем вже зробила?
– Старшій дочці Аліні 27 років. А онукові Максимці вже цілих три роки. Цікава сімейна історія з цим ім’ям вийшла. Коли дружина завагітніла першою дитиною, думали, що буде хлопчик. Збиралися назвати його Максимом, але народилася дівчинка.
Під час другої вагітності знову чекали хлопчика, але на світ з’явилася ще одна дочка – Соня. Їй зараз 13 років. Але Максима мені все ж вдалося пролобіювати. Весь термін вагітності старшої дочки говорив їй, щоб вона не придумувала інших імен, а назвала сина саме Максимкою. Так часто повторював, що Аліні не залишалося нічого іншого, як народити хлопця і назвати його цим ім’ям.
Збиралися влітку віддати Максимку в садок, але через можливість другої хвилі епідемії коронавірусу вирішили почекати.
– Віталій Леонідович, а чим закінчилася торішня історія з викраденням вашого автомобіля Lexus?
– Викрали, як то кажуть, з кінцями. Незважаючи на те що машина була обладнана системою GPS-стеження та іншими протиугінними пристроями. Відключили все за п’ять хвилин. Раніше ледь не щодня телефонував до поліції і питав щодо долі свого автомобіля. Сьогодні вже змирився з його втратою. Благо машина була застрахована і мені виплатили компенсацію.
– А пам’ятаєте свій перший автомобіль?
– Пам’ятаю як вчора. Приїхав під вікна своєї квартири на купленій у колеги вживаній червоній «Ладі» ВАЗ-21099 з титановими дисками і магнітолою Sony. Посигналив дружині, вона виглянула у вікно і не повірила, що у нас з’явився автомобіль.
– Як ви з дружиною познайомилися?
– З Надією ми разом вчилися в Донецькому політехнічному інституті. Зустрічатися почали на другому курсі, а після закінчення політеху розписалися. З третього курсу всі літні канікули я трудився в Макіївці на Ясинівському коксохімзаводі, заробляючи гроші на нашу майбутню сім’ю. І до кінця навчання в інституті у нас було все, що можна поставити в однокімнатну квартиру – від холодильника до кольорового телевізора. Але найдорожче, що у мене є – це моя родина.
– Коронавірус позначився на житті людей по всьому світу. Як пандемія вплинула на роботу вашого підприємства і особисто на вас?
– Завод працював, зарплату платили вчасно. Що стосується мене особисто, то через пандемію пропала наша травнева сімейна подорож до Африки. Захотілося екзотики, тому ще взимку купив тур в Занзібар, який припав якраз на період карантину.
Гроші мені вже не повернуть, але пропонують перенести подорож на наступний рік. Правда, попередили, що доведеться доплатити бо квитки подорожчали.
До слова, я об’їхав півсвіту, але не розумію, чому дехто з розуму сходить по відпочинку на Канарах і Мальдівах. Ці острови мене взагалі не вразили. На Мальдівах, наприклад, температура океану весь рік плюс 32 градуси. Можна зваритися в такій воді. А я великий любитель пляжного відпочинку.
Пляж, тренажерна зала і хороша книга – це все, що мені потрібно, аби відпочити і хоча б на мить відволіктися від виробничих справ. Зрештою замість Занзібару ми поїхали з сім’єю на тиждень на лікувальний курорт в селищі Східниця у Львівській області. Мені дуже сподобалося.
«Зняття ембарго на ввезення російських добрив знищить вітчизняних виробників»
– Ви народилися і виросли в місті Ясинувата Донецької області, яке опинилося на окупованій бойовиками території. За малою батьківщини не сумуєте?
– Звичайно сумую. Тата, маму, тестя з тещею я давно забрав з Ясинуватої до Черкас. На жаль, трьох з них вже поховали. Залишився тільки тато. У Ясинуватій живе мій рідний старший брат. Він не захотів їхати через бізнес, залишати людей, з якими довгі роки працював разом. На жаль, спілкуємося з братом рідко.
Мене особисто і «Азот» Росія внесла до списку санкцій через те, що наше підприємство ініціювало антидемпінгове розслідування щодо ввезення російських мінеральних добрив. Справа в тому, що 80 відсотків собівартості нашої продукції складає вартість природного газу. Його ціна на українському ринку донедавна була 300 – 400 доларів за 1 тисячу кубометрів, зараз, правда, впала до 150 доларів. А для російських виробників вартість газу ніколи не перевищувала 100 доларів. Ви можете уявити, які надприбутки вони отримують і до яких цін можуть знижувати вартість своєї продукції?
У 2017 році наше підприємство вперше за 18 років моєї роботи на «Азоті» простояло чотири місяці. Ми просто не могли конкурувати з російськими виробниками. Але в 2019 році ми добилися від уряду введення ембарго на ввезення російських добрив. В результаті не тільки «Азот», але й вся хімічна галузь України почала відроджуватися і відновлювати своє виробництво.
Рік ми працювали нормально, хоча росіяни все одно примудрялися ввозити свою продукцію через Білорусь, Казахстан, Польщу. І тут наш уряд замість того, щоб ввести квоти на імпорт мінеральних добрив, знімає ембарго і дозволяє росіянам ввозити в Україну необмежену кількість своєї продукції.
Таке рішення знищить усіх вітчизняних виробників добрив, які опинилися перед загрозою повної зупинки виробництва і звільнення робітників. Через скасування ембарго вже зараз на «Азоті» йде скорочення штату.
Якщо уряд не відреагує на ситуацію, що склалася, містоутворююче підприємство зупиниться, тисячі людей залишаться без роботи, бюджет Черкас втратить значні надходження і доведеться згорнути чимало соціальних та інфраструктурних програм. А городяни завжди відчували нашу підтримку. Адже «Азот» допомагає школам, лікарням, в які, зокрема, безкоштовно постачає кисень. Ми самі виробляємо і встановлюємо в Черкасах дитячі та спортивні майданчики, закуповуємо тролейбуси, матеріально підтримуємо культурні проекти та установи ..
То ж , ще раз повторюю: зняття ембарго на ввезення російських добрив знищить вітчизняних виробників мінеральних добрив.