[1]Зустріч з Керуючим директором Group DF Борисом Краснянським відбулася близько місяця тому в офісі Group DF в “Парусі”. Колишній керуючий партнер PwC в Україні почувався як завжди впевнено і стримано. Він спрогнозував, що окремі бізнеси Group DF зможуть залучати кошти через євробонди орієнтовно через три роки. Сама ж Group DF, не маючи на поточний момент планів щодо залучення коштів на публічних майданчиках, найближчим роком навряд чи оприлюднить свій аудійований звіт.
Торкнувшись питання митного конфлікту між Росією і Україною, який на той момент був ще актуальний, і почувши, що, порівняно із несприятливими світовими статистикою і цінами, митна війна пройшла для Group DF невідчутно, ми перейшли до суті зустрічі.
РБК-Україна: В одному з інтерв’ю Ви говорили, що Дмитро Фірташ запрошував Вас для того, щоб вивести бізнес в цілому на новий структурний рівень. Які нові управлінські рішення впроваджуються, які будуть впроваджені, і взагалі, якої політики ведення бізнесу Ви дотримуєтеся?
Борис Краснянський: Минув рік відтоді, як я прийшов сюди. Зараз якраз це питання дуже доречне, оскільки я зі своєю командою підводжу підсумки: чого ми досягли за рік, чого немає, де потрібно щось інтенсифікувати, а якісь речі краще видалити.
Можу сказати, що найбільш серйозним досягненням є те, що ми сформували управлінську команду за всіма основними напрямками. Практично з нуля. Я маю на увазі команду в корпоративному центрі.
Друге – ми сформували у всій вертикалі і горизонталі корпоративну структуру управління. Ми структурували групу за бізнесами та побудували в кожному з бізнесів наглядові ради, чіткі, ясні, із зрозумілими функціями.
Все це почалося зверху, з формування Ради Групи в цілому. Раду, як Вам відомо, очолює Дмитро Васильович. Далі, ми сформували наглядові ради всіх ключових бізнесів. І ці органи управління досить ефективно запрацювали.
Розроблено та впроваджено досить багато політик, в тому числі у фінансовій області, IT, юридичній, області злиття та поглинань, в області PR політик, які охоплюють усю групу в цілому, і поступово впроваджуються по всіх бізнесах групи.
В області корпоративної відповідальності ми провели інвентаризацію того, що група робить. Група насправді робить дуже багато в цій області, але це було розрізнено по різних підприємствах. Ми вважаємо, що слід сфокусуватися на кількох основних напрямках, і тоді ми зможемо досягти набагато більших результатів, використовуючи ті ж самі ресурси.
Але це те, що, можливо, помітно зовні. Те, що проходить всередині, не менш важливо – багато в чому змінюється ментальність групи. Ментальність, з точки зору ставлення до того, як повинен керуватися бізнес, які цілі і завдання він повинен ставити на довгострокову перспективу і що для цього необхідно зробити. Це ті речі, які змінюються з часом. Це те, над чим ми працюємо.
РБК-Україна: На сьогоднішній день у фокусі уваги для Вас особисто і команди знаходяться середні або довгострокові перспективи?
Борис Краснянський: Якщо ми говоримо про ментальність, тут, звичайно, довгострокові перспективи. Це гарне питання, оскільки головне, що повинен вміти менеджер – це поєднувати ці короткострокові і довгострокові завдання.
Якщо менеджмент окремого підприємства думає про конкретні цілі на найближчу перспективу, іноді на день, то менеджмент групи повинен зосереджуватися на стратегічних питаннях – про те, чого слід досягти групі і бізнесам в перспективі 3-5 років.
Наведу приклад. Наша група переважно залучає фінансування через банківські кредити. І одна справа, коли ти залучаєш фінансування через кредити, по великих ставках, а інша справа – залучати ресурси, наприклад, через випуск євробондів.
Ми чудово знаємо, що є можливості випуску євробондів. Є приклади українських компаній, які залучають євробонди під 8 і менше відсотків. Я не скажу, що за кредити ми платимо вдвічі більше, звичайно ж, ми знаходимо шляхи здешевлення запозичень, але якщо ти бажаєш залучати більш дешеве фінансування, ти повинен серйозно реструктурувати бізнес. Це те, чим ми займаємося.
На сьогоднішній день у нас жоден з бізнесів не готовий до цього. Це завдання на середньострокову перспективу, від 2 до 3 років. Причому, досягаєш ти цього, іноді впроваджуючи деякі речі, які можуть здатися такими, що знижують ефективність. Ті ж самі політики, ліміти повноважень, корпоративна структура управління іноді уповільнюють процеси прийняття рішень.
Тобі можуть сказати: “Подивися, ти ж втрачаєш гроші”. І в чомусь будуть праві, тому що ефективність у короткостроковій перспективі знижується. Але це необхідні кроки, які дозволять вийти на ринок і залучити кошти за набагато дешевшою ціною. Різниця в ціні залучення ресурсів легко покриє усі ті втрати, що сталися у короткостроковій перспективі. Ось приклад суперечності між середньостроковим плануванням і негайним операційним плануванням.
РБК-Україна: Те, що Ви називаєте політиками, скільки коштує це задоволення?
Борис Краснянський: Немає у мене відповіді на це питання, зараз Вам не скажу. Політики – це певний кодекс законів, що розробляється в корпоративному центрі і потім поширюється на усі бізнес-групи та впроваджується підприємствами. Ці “кодекси” регламентують багато питань: що і хто може і повинен робити, і в якій послідовності приймаються ті чи інші управлінські рішення, хто за що відповідає, що має узгоджуватися, а що ні, де кінчається рівень самостійності підприємств і так далі.
Повертаючись назад, хочу навести ще один приклад зниження або підвищення ефективності. Наприклад, для того, щоб бути здатним вийти на IPO або випустити євробонди, Вам потрібно мати аудійовану звітність за якийсь період часу. За 2-3 роки. Причому, вона повинна бути аудійована міжнародними компаніями. Це коштує чималих грошей. Ти можеш цього не робити і заощадити гроші в короткостроковому плані. Коли ти це робиш, це падає на витрати, погіршує твою ефективність. Але без цього ти не зможеш випускати ті ж самі бонди, отже, знижувати вартість фінансів, які ти залучаєш.
РБК-Україна: В такому разі, як дістати аудійовані дані за минулий рік?
Борис Краснянський: Дивлячись чого. Group DF, в цілому, ми будемо консолідувати, аудіювати. Але ми не збираємося публікувати цю звітність, принаймні, поки що. Ми тренуємося.
Group DF – це приватний бізнес, повністю, на 100% належить Дмитру Васильовичу Фірташу. Він, як власник, входить у різноманітні бізнеси. Чи-то хімічний, титановий, банківський, газорозподіл, нерухомість. І якщо Group DF не збирається як бізнес виходити окремо на фондові ринки або залучати фінансування, окремі бізнеси – хімічний, титановий і т.д. – будуть це робити.
Інвестори і банкіри дуже не люблять мати справу з холдингами, конгломератами. Вони люблять працювати там, де ти ближче до активів, до чого можна“доторкнутись”, де є верстати, агрегати, земля, продукція. А Group DF – холдинг управлінський. Жоден інвестор не зрозуміє, що це за бізнес, коли з одного боку банківський, з іншого хімічний, медійний бізнеси, які тенденції, у що вкладатись. Тому, залучати фінансування на рівні холдингу ми не будемо. І тому аудійована звітність нашого головного холдингу зовсім не обов’язково має бути публічною.
РБК-Україна: Але чим більше бізнес відкритий, тим більше він вільний від чуток, пліток, домислів і т.д., тобто, він менш вразливий. З цієї точки зору, Вам не здається, що, все ж таки, є сенс хай не з цього року, але скажімо, з наступного, але відкриватися?
Борис Краснянський: Я не заперечую, що це відбудеться через деякий час. Я просто кажу, що це зовсім не обов’язково. І я сказав вже раніше, що ми насправді тренуємося. Це наша перша консолідація, перший аудит. Ми ще не знаємо навіть результатів. Подивимося, будемо думати.
Але впевнений, що з першими результатами виходити немає сенсу. Тим більше, одне із завдань, яке перед нами стояло, це реструктурування бізнесу, зміни його структури, приведення її у зрозумілий ланцюжок володіння і управління. І з цієї точки зору, те, як ти будуєш бізнес, впливає на його результати. Тому, перший рік був би не показовим, якби ми з ним вийшли.
РБК-Україна: Цим можна виділити три основні профільні напрямки – азотний, титановий, газорозподільний. Якщо по перших двох плюс-мінус було багато інформації, можна було сформувати якесь бачення і уявлення, то із газорозподільним сектором багато секретів. Як формуватиметься цей газовий напрямок, умовно кажучи, цей газовий холдинг?
Борис Краснянський: Де ми наразі знаходимося? Ми володіємо пакетами акцій в різних облгазах. Ці пакети іноді великі, іноді середні, іноді малі, розрізнені пакети. Те, що ми хочемо побудувати – це єдина холдингова структура, яка б володіла контролем в досить великій кількості облгазів або істотними частками в досить великій кількості облгазів. Ми знаходимося в завершальній стадії планування цього процесу, і будемо запускати його найближчим часом, через 1-2 місяці.
Але Ви повинні розуміти таку річ, що велика кількість облгазів є відкритими акціонерними товариствами. У них свої корпоративні структури управління, і в будь-якому випадку, якщо навіть ми консолідуємо володіння великою кількістю пакетів, там будуть свої органи управління, оскільки в багатьох з них, так чи інакше, залишаться міноритарні акціонери.
Сьогодні в багатьох облгазах також держава володіє 25% часткою. Було оголошено, що вони випустять їх на приватизацію. Але чи буде це в цьому році? Це питання.
Але, так чи інакше, на рівні певних облгазів, це будуть окремі акціонерні товариства, де ми в результаті будемо володіти різними пакетами, включаючи контрольний. Про стратегію розвитку газового холдингу говорити рано. Перший крок – консолідація.
РБК-Україна: Певних – це в якій кількості?
Борис Краснянський: Більше половини.
РБК-Україна: З приводу титанового напрямку. Ще з 2010 року ведуться розмови, і в тому числі п. Фірташ неодноразово заявляв, що є необхідність побудувати вертикально-інтегрований холдинг, використовуючи для цього моделі державно-приватного партнерства і т.д. Минуло вже більше двох років. Чи ведеться ще робота в напрямку вертикально-інтегрованої титанової структури, в чому складнощі і перешкоди?
Борис Краснянський: Звичайно, ведеться. Але Ви можете побачити, що коли це заявляли, ще були певні обмеження. З тих пір, коли були перші заяви, відбулися істотні зміни.
По-перше, ми вже володіємо 100% “Кримського ТИТАНу”. Це найбільше підприємство в галузі. У 2010 році цього не було. Також, оголошено, що ми виграли конкурс на купівлю 50%-1 ЗТМК (“Запорізький титано-магнієвий комбінат”). Повинне створитися ТОВ, спільно з державою, де держава вносить активи, а ми – гроші.
Далі, якщо все вийде, ми починаємо керувати цією компанією. Є деякі зрушення в цьому напрямку, хоча і не все йде як годиться.
Є також рішення про те, що буде проводитися приватизація “Сумихімпрому” в кінці року. Тобто, держава йде на те, щоб приватизувати ці об’єкти. Тому, зараз все не так, як було в 2010 році.
Чи потрібно створювати централізований холдинг і консолідувати цю галузь? Абсолютно необхідно. Тут немає жодних сумнівів. Кожне з цих підприємств, що окремо стоять, втратило б будь-яку вагу у світовій титанової галузі. Ця галузь сама по собі велика, з великими гравцями. Вона не може існувати як велика кількість розрізнених підприємств. Це факт.
Якщо Україна хоче залишатися серед гравців у цій галузі, вона повинна її консолідувати. Це наше переконання і ми в цьому напрямку працюємо.
РБК-Україна: Коли можна буде очікувати якихось явних ознак консолідації цієї галузі: в 2013, 2014, 2015 році?
Борис Краснянський: Це не лише від нас залежить. Все залежить від того, з якою швидкістю будуть проводитися приватизаційні процеси.
РБК-Україна: Політика в цьому питанні більше заважає чи допомагає?
Борис Краснянський: Я політики тут ніякої не бачу.
РБК-Україна: Це зовнішній фактор. Політика завжди є або сприятлива, або агресивна, або нейтральна.
Борис Краснянський: На політику у нас люблять все звалювати, але стосовно цієї справи, мені здається, це більше питання бюрократичне, а не політичне.
РБК-Україна: Холдингу не вистачає, по суті, два ГЗК – Іршанського і Вільногірського. Чи маєте Ви намір, у випадку, якщо вони будуть виставлені на приватизацію, поборотися?
Борис Краснянський: Безумовно.
РБК-Україна: Скільки Ви готові за них заплатити?
Борис Краснянський: Не готовий відповісти. Потрібно бачити за яким методом буде проходити приватизація. Напевно, будуть проведені оцінки незалежними організаціями. Будемо дивитися на ці оцінки. Ми маємо свою думку з приводу цих активів, але оцінок зараз давати не будемо.
РБК-Україна: В такому разі, питання про інвестиції в титанову галузь тут буде доречне. Ви можете відповісти які суми ви хочете вкласти в титановий напрямок?
Борис Краснянський: У нас є програма до 2021 року. За цією програмою у нас сума інвестицій в цілому в титанову галузь може скласти до 2,5 млрд. дол. Однак, ця цифра може змінюватися, оскільки у нас там є кілька розгалужень, кілька сценаріїв розвитку.
Не все залежить від нас. Ринки поводяться дуже по-різному. Зараз, наприклад, істотна частка продукції титанової галузі у світі значно впала в ціні. Криза загальна, так чи інакше, відбувається, а це впливає на всі наші бізнеси. І зокрема – на титановий напрямок.
І питань залишається багато. Як зіграють ринки? Як пройде приватизація? Як будуть грати інші глобальні гравці? Від цього і від багатьох інших факторів і залежать сценарії.
Тому в нашій стратегії є кілька розгалужень. Коли ми говоримо про суму в 2,5 млрд. дол., то ми розуміємо, ця сума може знадобитися для інвестування, якщо все буде йти за оптимістичним сценарієм.
РБК-Україна: Повертаючись до “Сумихімпрому”, Ви сказали, що якщо цей актив буде виставлений на продаж, то, можливо, Ви його купите.
Борис Краснянський: Можливо, будемо брати участь.
РБК-Україна: Там і так знаходиться Ваш менеджмент. Тобто, Ви зсередини вивчаєте, осягаєте ті складнощі, ті провали, що є на цьому заводі і для того, щоб його перезапустити, навіть за перспективними напрямками, потрібні істотні реінвестиції. Скільки необхідно, щоб запустити два ключових цехи на повну потужність?
Борис Краснянський: Неправильно говорити, що там наш менеджмент. Це завод державний. Інша справа, що природно, ми з ним кооперуємося, оскільки ми ключовий гравець у цій галузі, і, звичайно ж, нам потрібно якимось чином будувати політику в цьому напрямку.
Що ж стосується “Сумихімпрому”, то це підприємство дуже складне. Там більше проблем, аніж переваг, хоча там є деякі дуже привабливі шматочки з нашої точки зору.
Але знаєте, коли йдеться про те, скільки коштує “Сумихімпром”, є дуже цікавий факт. Якщо ви в курсі, Фонд держмайна нещодавно виставив 5% цього підприємства на біржі. Цей пакет продається з середини літа, або якщо точніше, з кінця червня. І ніхто досі не захотів купити цей пакет. Чому не купили? Це пояснюється дуже простою причиною.
РБК-Україна: Якою?
Борис Краснянський: Якщо дивитися на підприємство, як на окремо існуюче, то економічно покупка цього об’єкта не має сенсу. Питання в тому, чи вкладається він у вертикальний ланцюжок, що формується? Чи доповнює він своїми підрозділами ваш перелік продуктів? Чи готові ви інвестувати в збитки на цьому підприємстві, щоб отримати додатковий прибуток в іншому місці? Ось те, що може виправдати таку покупку.
Там дуже багато проблем і багато висловлювалося думок про майбутнє цього підприємства. Багато хто говорить, що легше побудувати новий завод з нуля, аніж інвестувати в це підприємство. Але цей підхід працює, якщо керуватися суто економічними, прагматичними категоріями.
Але, існують і соціальні категорії. Це одне з підприємств, яке формує зайнятість в регіоні. Це підприємство містоутворююче. Це не порожні слова. І в цьому плані Group DF, як можливий інвестор цього активу, всерйоз сприймає свою відповідальність у таких випадках.
РБК-Україна: Так, це важливе підприємство, багато людей залишиться без роботи у разі чого, але все-таки бізнес – це не якась благодійна місія. Але знову ж таки, продається 50%, наприклад, “Сумихімпрому”, і до якої суми ви будете готові торгуватися?
Борис Краснянський: Не готовий сказати. Купуючи “Сумихімпром”, ти здобуваєш зобов’язання в короткостроковому, середньостроковому плані. Ти платиш за те, щоб більше платити. Потрібно розраховувати, скільки грошей ти готовий інвестувати туди, і який це може дати ефект. Моє завдання в цьому сенсі – подивитися на це з комерційної точки зору. Але приймати фінальне рішення, дивитися на всі аспекти такої угоди, не лише економічні, буде Рада Групи.
РБК-Україна: На продаж виставляється певний пакет конкретного підприємства, що цікавить Вас. Скільки потрібно часу для прийняття рішення?
Борис Краснянський: Досить швидко, адже все, що нас цікавить, ми добре уявляємо, у нас деякі роботи зроблені. Нам потрібно просто зібратися, покласти їх перед собою, і почати оцінювати всі фактори. Це питання декількох тижнів.
РБК-Україна: Розкажіть більш детально для чого група відкриває офіс в Індії?
Борис Краснянський: Це неправда, що ми відкриваємо офіс в Індії. Я б сказав, що ми вивчаємо можливості ведення бізнесу в Індії вже давно. Це почалося задовго до того, як я сюди прийшов.
Індія, з одного боку, – це колосальний ринок, в тому числі, для продукції нашої хімічної галузі, наприклад. З іншого боку, в Індії, наприклад, є колосальні запаси ільменіту, сировини для титанової галузі. Хоча б ці два фактори роблять Індію цікавим регіоном для нас.
У той же час, Індія – це одне з найбільш складних місць для ведення бізнесу у світі. Ми, звичайно, намагаємося пропонувати туди нашу продукцію, але це йде дуже важко. І стикаємося з тим, що будь-які питання там вирішуються повільно, надзвичайно в’язко.
РБК-Україна: Зрозуміло, що країна складна. Але Ви згадали хороше, ємне слово “в’язкість”. Ви, напевно, знайшли інструменти подолання цієї в’язкості?
Борис Краснянський: Не можемо знайти. Якби ми знайшли, то ми б вже ефективно і успішно робили там бізнес.
РБК-Україна: Можливо, більше працювати з місцевими лобістами, особами, які мають вплив на процеси, не в сенсі “занесення грошей”, а в сенсі авторитету?
Борис Краснянський: Не знаю. Є питання, які у них централізовані, і їх вирішують центральні міністерства. У той же час, штати мають досить великі повноваження. Ця “вилка”, коли потрібно вирішувати питання на різних рівнях, призводить до ситуації ступору.
На жаль, якщо стежити за міжнародною пресою, є приклади виходу інвесторів з Індії. Є випадки виходу великих міжнародних компаній. Але повторюся, потенційно це колосальний ринок. Дуже цікаво, але складно.
РБК-Україна: На якому етапі Ви зможете прийняти остаточне рішення, продовжувати борсатися в цій в’язкості чи забути?
Борис Краснянський: Ніколи не говори ніколи. Я не хочу зараз забігати наперед. Не виключено, що ми можемо призупинити будь-які спроби і зачекати.
РБК-Україна: Чи будуть робитися найближчим часом спроби або купівлі активів з виробництва добрив за кордоном, в Росії, наприклад?
Борис Краснянський: Ми принципово ніколи не говоримо про угоди, які ще не відбулися, тому що це може призвести до їх зриву. Але наміри є, ми дивимося на активи в хімічній галузі в різних частинах світу – в Африці, Європі. Амбіції у нас досить великі. Ми дуже помітний гравець на світовому ринку. І це одна з причин, через яку ми не можемо наперед говорити про конкретні плани. Тому що це може вплинути якимось чином і на самі плани, і на ці наміри.
РБК-Україна: Горизонт цих намірів – рік, 2, 3, 5 років? Чи це важливі, але не термінові завдання, які можуть відкладатися до нескінченності?
Борис Краснянський: Ні. Є конкретні об’єкти, тобто об’єкти, з якими ми ведемо переговори. Але це не завжди прості переговори, завжди потрібно знайти компроміс між сторонами, купівля це або спільне підприємство.
Повинна бути ситуація, коли обидві сторони виграють. Це не завжди легко виходить. Це може взагалі не скластися. Тому горизонт може бути, починаючи від декількох місяців, якщо якісь домовленості будуть досягнуті, і, закінчуючи кількома роками.
Але у нас, повторюся, великі амбіції. Ми хочемо займати ще більш високе положення в світовому рейтингу компаній, що виробляють мінеральні добрива.
РБК-Україна: Повертаючись до внутрішньої ситуації в Україні: йде реструктуризація “Нафтогазу України” шляхом поділу на три ключові напрямки – видобуток, транзит і внутрішній розподіл. Наскільки ви розраховуєте на те, що вам вдасться після реструктуризації стати ключовими гравцями саме в газорозподільній сфері в Україні?
Борис Краснянський: Я налаштований оптимістично. Не бачу, чесно кажучи, особливих проблем у цьому сенсі.
Дещо неправильно поставлене саме питання. Справа в тому, що газорозподіл теж потрібно реструктурувати відповідно до європейських директив. Газорозподіл, наприклад також торкнеться питання поділу на транспортування та на постачання. Але, якщо ми володіємо якимись пакетами акцій, ми вже ними володіємо. Те завдання, яке перед нами стоїть, це консолідувати, реструктурувати.
Але я не думаю, що це стає більш складним завданням в контексті реструктуризації “Нафтогазу”. Це все ж таки дещо інший рівень.
РБК-Україна: Ви очікуєте найближчим часом приходу нових гравців на газорозподільний ринок України?
Борис Краснянський: Крім нас вже існують гравці. Знову ж, коли ми говоримо про газорозподіл, то маються на увазі облгази. Ми не маємо на увазі “Укртрансгаз”, газотранспортну систему та “Укргазвидобування”.
Облгази – це специфічна система, яка дуже давно почала приватизуватися в Україні. В ній ринок вільний. Зайти може хто завгодно.
Чи очікую я, що хтось дуже сильно зацікавиться цією галуззю? Відверто кажучи, ні. На мій погляд, у цій галузі має сенс працювати, коли ти дуже великий гравець. Тому що в цій галузі потрібні гравці, які володіють серйозною, зокрема, фінансової міццю.
Якщо Ви подумаєте про стан труб облгазів – їм по 50 з гаком років. Коли в одному облгазі, наприклад, кілька дрібних власників, то хто може інвестувати в майбутнє? А там без великих капітальних вкладень не можна. Там є дуже багато моментів, не помітних для споживача.
Єдині, хто б могли зацікавитися такими інвестиціями, – серйозні великі міжнародні компанії, які знають, що з цим робити. І ми, до речі, для цього бізнесу залучаємо людей з досвідом.
Нещодавно ми залучили хлопця, який працював у газорозподілі Чехії. Більше половини газорозподілу Чехії належить, до речі, німецькій компанії RWE.
Чим чеський досвід нам цікавий? Тим, що він ще не cуперпродвинутий, як у Західній Європі, який для нас, як якийсь космос у цій сфері. І, в той же час, чеський ринок на кілька кроків попереду нас. Тому що вони вже в Євросоюзі, і почали впроваджувати ці речі істотно раніше, ніж ми. Зараз цей професіонал працює у нас, і ми дивимося, як з цим бути.
РБК-Україна: Чи очікуєте Ви продажу “Одеського припортового заводу” в цьому або наступному році? Чи готова до цього група?
Борис Краснянський: Хотілося б очікувати, оскільки ми, безумовно, дуже зацікавлені. Будемо брати участь.
РБК-Україна: Скажіть, чим займається компанія DF Aviation?
Борис Краснянський: Це один з наших непрофільних бізнесів, якому належить стати бізнесом. Він володіє низкою літальних апаратів, і ми хочемо, щоб він почав заробляти гроші.
РБК-Україна: Нещодавно банк “Надра” став титульним спонсором футбольного клубу “Динамо”. Навіщо це потрібно банку, враховуючи те, що спонсорський пакет з утримання футбольного клубу, оцінюється від 50 млн. дол. на рік?
Борис Краснянський: Утримаюся від коментарів про суми. Питання спонсорства – питання стратегії банку. Перед банком поставлені конкретні завдання з роботи на відкритому ринку, зокрема, розвиток роздрібного напрямку, і банк дуже помітно, сподіваюся, рухається в цьому напрямку. З цієї точки зору, він використовує різноманітні методи просування своїх продуктів.
Я вважаю, що “Динамо Київ” – це найсильніший бренд цієї країни в принципі, не тільки у футболі. Складно уявити інший український бренд, який був би таким же впізнаваним у світі як “Динамо Київ”. З цієї точки зору, вибір цілком усвідомлений, природний, зрозумілий. Це просування бренду банку “Надра”.
РБК-Україна: Чого особисто Ви, як керуюча особа групи, очікуєте від Днів України у Великобританії?
Борис Краснянський: Ми сформували пріоритети своєї корпоративної відповідальності. Один з пріоритетів – культурна дипломатія разом з освітою, наприклад. Ми вважаємо, це абсолютно необхідним для України з точки зору однієї простої речі.
Чомусь в Україні вважають, що всі знають про нашу країну. Але, на жаль, про неї взагалі дуже мало знають навіть у розвинених країнах; імідж, який склався у країни далеко не найсприятливіший не лише серед бізнесменів, але і в цілому. Тому ми вважаємо, що дуже важливо сприяти тому, щоб про Україну формувалося більш збалансоване і правильне уявлення.
Україні є що показати в галузі культури, традицій, музики, літератури, моди, етнічних речей, кухні. Тому ми фінансово, і почасти організаційно, підтримуємо Firtash Foundation – фонд, який представить Дні України у Великобританії. Там буде три дні, заповнених цікавою програмою. Розраховуємо, що це може стати навіть регулярним івентом. Подивимося, як піде.
Розмовляв Антон Підлуцький